“Людина, яка допомогла мені впоратися зі страхом…”

Олександра Малаш

– А чому ти не вирізуєш? – запитала мене вихователька середньої групи (вересень, мені 4 роки й 11 місяців), коли всі діти робили аплікації і я мала б разом з ними.

Переді моїми очима промчав весь минулий рік — молодша група, велика чорнява монстриня, яка загнала мене до вбиральні й погрожувала ножем.

Жінка, яка взяла нашу середню групу, ще не знала про цей випадок. Для неї я була трохи знервованим, гіперактивним, бешкетним дівчиськом, яке достобіса знає, навіть доволі пристойно читає, але не дуже любить працювати руками, та й діти її уникають, бо вона, кажуть, агресивна.
– Чому ти не вирізуєш, Сашо? — повторила вихователька своє питання.