Сергій Сай-Боднар: «Якщо хочете досліджувати свій родовід, не втрачайте жодного дня»

…Сто років тому в село Каришків на Поділлі повернувся Олекса Кучинський. Він не був удома довгих сім років, відколи пішов на фронт Першої світової війни, де потрапив у німецький полон. Олекса приїхав не сам, а з дружиною-німкенею Магдою Хоманн.

Столітній Пилип Тараненко: ” В Англії – рай, але я рішив умерти на рідній землі”

Одного дня редакційна пошта легендарної газети Організації Українських націоналістів ( мельниківців)  «Українське слово», де япрацювала головним редактором, принесла дивовижний лист. На однісінькому аркушику паперу, в лінійку, непевним розмашистим почерком було описане ціле життя українця, в якому відображена справжня історія української нації у ХХ столітті та вже й на початках ХХІ.

Село, якому пощастило, або Репортаж зі столиці бойового братерства

Немиринці – це десь між Парижем і Києвом. І взагалі – центральна локація земної кулі. Тому що земля, де людина народилася і зростала, для неї є центром тяжіння у Всесвіті.

В осерді села Немиринці донедавна Ружинського, а нині Бердичівського району Житомирщини стоїть великий глобус-символ. На ньому – українським прапором і великими буквами означено, де саме на світі є ця заповітна місцина: родинна колиска сім’ї Жебрівських – п’ятьох сестер і Павла. Завдячуючи цьому фактові, зараз село, як мовиться, цвіте і пахне.  І щороку кращає.

Дарина Кушерець — науковець-правник та творець змін в освіті

Дарина Кушерець — дослідниця інтеграції штучного інтелекту та цифровізації в юридичну діяльність, в управління та адміністрування, а також в освіту. За допомогою технологій машинного навчання розвиває застосування прогнозної (предиктивної) аналітики, практики вилучення інформації із набору даних для прийняття рішень, у зазначених галузях та судових процесах. Популяризує впровадження штучного інтелекту в сферу вищої освіти України.

Геннадій Штерн: “Авіація розвиває в людині різні творчі здібності”

Влітку цього року на Черкащині відбувся вперше конкурс на кращу україномовну пісню авіаційної тематики. Оцінювало конкурсантів, які зібралися на фестивалі в с. Ротмістрівка, почесне журі, очолюване українським рок-музикантом, вокалістом, громадським діячем Олегом Скрипкою.

Цей конкурс і справді подарував сучасним пілотам багато гарних пісень українською мовою. В номінації “Легенда” перемогу здобув досвідчений авіатор Геннадій Штерн. Поспілкувалася нещодавно з переможцем і отримала відповіді на декілька запитань:

Владлен Ковтун: «Кожна наступна влада критикує попередників, при цьому не аналізуючи їхніх помилок і не опираючись на позитивні досягнення»

Покоління  змінюються, а державність має зберігатися. Її золоті зерна –  досвід, напрацювання – повинні передаватися у спадок. Образно кажучи, корисні надбання старійшин стануть у нагоді й правнукам. Це і є основа творення  міцної,  здорової, квітучої, національної держави.

Досвіду практичного державотворення Україні досі  бракує, що і не дивно: далися взнаки більш ніж 400 років бездержавного перебування  «під п’ятою»  Московії та її видозміненого варіанту – СРСР.

Тетяна Череп-Пероганич: “Не можу не писати”

І досі під враженням від зустрічі з письменниками, що проходила в межах заходу “Ти у мене єдина” 23 серпня в Сєвєродонецьку. І хоч часу на все через різномаїття святковостей було обмаль, та все ж мені вдалося поспілкуватися з прекрасною Тетяною Череп-Пероганич — поетесою, журналісткою, громадською діячкою та надзвичайно активною й цілеспрямовано людиною.

– Як Ви зрозуміли, що хочете стати письменницею? Можливо, це бажання було з дитинства?

Павло Жебрівський: «Маємо вибудувати модель нового українського села 21 сторіччя. Тільки тоді село залишиться  колискою української нації»

Провідники. Мудреці. Кшатрії. Верству поводирів, які визначають, як і куди йти народам,  в історії людства називали по-різному. А суть – одна: особистість, яка володіє масштабним баченням, досвідом і волею до дії – здатна вивести народ на шлях перемоги . І якщо такі люди опинялися чи опиняються на вершині суспільної піраміди –  успіх країні забезпечений. Адже, щоб рухатися, потрібно добре розуміти: куди, навіщо і що з того вийде.

До вашої уваги – розмова з людиною, яка власним розумом  і досвідом напрацювала  бачення (візію) майбутнього України,  і, зокрема, Українського Села.

Павло Жебрівський називає себе українцем польського походження. Зростав у багатодітній родині: п’ятеро доньок і єдиний син – наймолодший. Здобув юридичну освіту. Єдиний серед політиків не приховує, як саме заробив свій перший мільйон: на постачанні ліків до Середньої Азії. Зі свого рідного села Немиринці на Житомирщині зробив «лялечку»: дороги, фонтани, фестивалі. Тричі був народним депутатом України, очолював  Житомирську облдержадміністрацію,  антикорупційне управління Генпрокуратури України, Донецьку обласну військово-цивільну адміністрацію.

Олена Ілюшина: “У кожній дитині можна розкрити талант”

Напередодні нового навчального року хочу познайомити вас із унікальною очільницею Технічного ліцею Шевченківського району — Оленою Олександрівною Ілюшиною.

Це та категорія працівників освіти, які на своєму власному прикладі доводять світові, що, попри непрості  життєві ситуації (у цьому випадку – операція на серці й хребті) можуть працювати 20 годин на добу, 365 днів у році, вишивати картини, займатися спортом… Крім того, привчати до здорового способу життя ввесь педагогічний колектив і самих ліцеїстів…

Про ці та інші цікавинки дізнаєтеся з нашої розмови.  

Журнал, якому 100 років, осучаснюється і сподівається на підтримку читача

Влітку головний український культурологічний часопис «Українська культура» відзначатиме свій столітній ювілей. Нині важко утримуватися на плаву всім друкованим виданням в Україні. Журнал теж має свої проблеми. Та продовжує виходити попри все, осучаснюється, і сподівається, що коло читачів з часом не звужуватиметься. Про реалії та перспективи поговорили з письменницею, головною редакторкою журналу Тетяною Череп-Пероганич.

– Ви не так давно обіймаєте посаду головного редактора. Чи не ризиковано було в такий нелегкий для друкованих ЗМІ час братися за цю справу?