“Дай попити!”

Вже зрання мені потрібно було принести відро свіжої колодязної води. Бабуся особисто для мене тримала в господарстві маленьке п’ятилітрове відерце з алюмінію. Вода треба була, щоб кави попити і зробити пиріжки з картоплею. Прокинувся, одягнувся, взяв відерце і, непоспішаючи, пішов до криниці. Знаходилась вона далеко, десь кілометр-півтора від мого дому. Треба було вийти з провулку, звернути на головну вулицю Набережну  потім дворами, стежками…