“Вони такі, якими ми їх виховали”

Іван Андрусяк

Оце зараз виросло і проголосувало те покоління, яке в дитинстві не мало СВОЄЇ літератури. Усе, що в них було, – це чудові абетка і декілька казок від А-ба-ба-га-ла-ма-ги + Тореадори з Васюківки – єдине, що залишилося від радянського дитліту. І навіть ця дещиця була дале-е-еко не в усіх. А книжок ПРО НИХ і ДЛЯ НИХ ніхто не писав, а тим паче не видавав.

Натомість їм що далі, то все наполегливіше втовкмачували в голову, що українська класика “нудна”, що це все “про село”, що це “неможливо читати”, що це “травмує дитячу психіку”, що Шевченка “можливо сприймати”, лише домалювавши йому ріжки чи домалювавши мавпі вуса й шапку…