“У неділю рано зілля копала” – сумно і прикро

Нещодавно канал “1+1” розпочав трансляцію серіалу “У неділю рано зілля копала” і я повелася на цю назву, як мала дитина. В пам’яті одразу ж спливали відомі твори та імена: пісня про Гриця, повість Ольги Кобилянської, опера Віталія Кирейка, Маруся Чурай, Михайло Старицький, Григорій Бораковський, Степан Руданський, Ліна Костенко… Я не охоча до серіалів, але український продукт мене цікавить і я намагаюся переглянути наші новинки. Перша ж серія цього серіалу мене так розчарувала, що інші серії я і дивитися не буду, бо з українського сюжету із багатою літературною історією, зробили нудятину для “саатєчественников из стран СНГ”, де вихолощено все українське, щоб воно не мозолило очі.

Дія відбувається в селі на Чернігівщині “в пяті часах от Кієва”, куди на початку 90-х приїздить аспірант-філолог Максим та його студентка Люба – “сабіратєлі фолькльора”. З фольклором було туго. Не тільки тому, що їм співали пісні на слова відомих поетів, а не старовинні народні, а тому, що ім’я цих поетів – Пушкін і Лєрмонтов. А співати “Буря мглою небо кроет” бабусь навчила їхня “бабушка”, бо хіба ж в українській хаті поруч з образами “Кобзар” тримали? Ні,на думку творців фільму – тільки томи Пушкіна і Лєрмонтова, тому навчити , наприклад, пісні «Тече вода з-під явора» “бабушка” просто не могла! На все село тільки одна бабця заспівала українською пісню про голубку, яка і стала треком до фільму.