Мільйон вікі-статей

Буквально днями працюючи з Вікіпедією, помітив зміну зображення вгорі-ліворуч. При цьому в очі кидалося особливе число, виведене золотавими цифрами:

1’000’000

Ці зміни означали, що в українському сегменті найпопулярнішої в світі вільної енциклопедії кількість статей таки справді перевищила 1 мільйон. Годі й казати – подія знаменна!..

Колія широка й вузька

В світлі подій останніх 1-1,5 років, виникає справедливе запитання: яке явище, яка знакова подія в Україні може стати надійним маркером, що дозволить безпомилково констатувати— так, безперечно, ми йдемо в Європу, й наш вибір є остаточним і безповоротним?! На мою скромну думку, ознакою такої незворотності слугуватиме переробка всіх залізничних колій України на вузький (європейський) розмір. Чому?..

А почали з українців…

Світ періодично здригається від дипломатичних скандалів, пов’язаних з діяльністю спецслужб Російської Федерації.Але насправді це лише верхівка айсбергу. Бо якщо не брати в розрахунок політичний терор в період між двома світовими війнами, то безпосередні вчителі сучасних любителів «солсберецьких шпилів» починали свою діяльність щонайменше на півстоліття раніше…

Війна з тінню, або Moscovia delenda est


Десять років тому мені пощастило побувати в Національному музеї Карфагена.

(До речі, раджу відвідати цей музей усім туристам, які відпочиватимуть в Тунісі: разом з екскурсією в Сахару, на майданчик зйомок «Зоряних воєн» та з грандіозним лазерним шоу “Історичні хроніки”, тамтешні численні експонати залишають по собі незабутнє враження…)

Отож роздивляючись витончений посуд, мозаїки, статуї й інші матеріальні плоди колись могутньої цивілізації, я все не міг второпати:

ЧОМУ?!

Пригоди Остромирового Євангелія

Рівно 960 років тому завершилося створення однієї з найдавніших руських книг. Її подальша історія багато в чому нагадує детектив. Йдеться про Остромирове Євангеліє, яке то губилося, нібито, раз і назавжди, то найзагадковішим чином з’являлося на світ знов і знов… Та в будь-якому випадку ця книга дозволяє глибше зрозуміти давньоруську культуру й різні аспекти життя наших предків.

Інший бік Острозької Біблії

Загальновідомо, що Острозька Біблія стала найпершим повним виданням усіх книг Святого Письма церковнослов’янською мовою. Це видання здійснив в Острозі друкар Іван Федорович у 1581 році завдяки покровительству найзаможнішого магната тогочасної Речі Посполитої — православного князя Костянтина Василя Острозького.

Клопотами останнього було засновано також Острозьку школу (нині — Національний університет «Острозька академія»), вчені якої брали дуже активну участь в підготовці цього видання, оздобленого розкішними заставками, кінцівками та ініціалами. Але при ближчому розгляді уважному оку відкривається зовсім інша картина подій більш, ніж 400-річної давнини…

Стіна

Один знайомий дружини запросив нас відвідати напівмертве українське село в Томашпільському районі Вінниччини з дещо незвичною назвою Стіна. Мовляв, воно може зацікавити нас в плані написання роману… Оскільки стан здоров’я не дозволив дружині полишити дім, їхати довелось мені самому. В поїздці мене супроводжувала дочка, вона ж попрацювала трохи фотокореспонденткою.

Для «краєзнавчої експедиції» обрали 7 квітня 2017 року — Благовіщення. Знайомий дружини зустрів нас на вокзалі в Вінниці, посадив до свого бусика й повіз на місце призначення. По дорозі підібрали ще двох краєзнавців. В такому складі й пройшла експедиція.

Розмова з духами землі

Знаєте, хто зображений на «картинці для привернення уваги»? Авжеж не знаєте! Втім, сучасні українські письменники — це не «зелені» купюри номіналом в $100, щоб їх усі пізнавали «в обличчя» та любили…

Ну гаразд, відкрию нікому не цікаву таємницю: це сучасний український письменник Володимир Даниленко. Не надто важливо, коли і як ми познайомилися, хто з нас що написав, хто чим уславився і хто крутіший. Ми обидва ще живі, а тому все у нас ще попереду. Як казав П’єр Паоло Пазоліні: Поки ми живі, нам бракує сенсу, а мова нашого життя… неперекладана: це хаос можливостей, це безперервний пошук зв’язків і смислів. Смерть блискавично монтує наше життя, вона відбирає найважливіші його моменти… і вибудовує їх у певну послідовність… Життя може висловити нас тільки завдяки смерті”. Отже, помремо — тоді за деякий час (десь років через 50) побачимо, хто з нас ким був в українській літературі.

Але я назавжди запам’ятав один вислів Володимира — про це й мова…

Метраїзм

Такого слова, як «МЕТРАЇЗМ», ви не знайдете в жодному словнику. І не дивно: адже його утворив особисто я від слова «метр». Тут мається на увазі не одиниця виміру, а метр як «вчитель, наставник, майстер, визнаний авторитет». Та це лише усталене словникове визначення. Бо на практиці в літературному середовищі (а також, наскільки я можу судити, і в інших різновидах мистецтва) метр — це пихата зарозуміла істота, яка сама себе вивищує над рештою «смертного бидла», самоізолюється від людей.

От саме таку ментальну хворобу я й називаю метраїзмом. І завжди просив всіх і кожного: якщо помітите в мені бодай зачатки отакої хвороби — візьміть мене за комір сорочки й добряче потрусіть. А якщо ні — то можете навіть каменюкою в мене жбурнути! Дозволяю…