Не про таємну Конфу КО НСПУ, а так, загалом…

Вікторія Осташ

Як майже все, що відбувається нині з країною, ситуацію з літературною спільнотою можу охарактеризувати одним словом – розчарування. у принципі це позитивно. Адже позбулись тих облудних “чар”, отого зачарування (чи то зачарованності), задивування оманами: свободи, розкутості, самовозвеличування… але що далі? Коли один крадій звинувачує у крадіжці іншого крадія, годі намагатися зрозуміти, хто з них більший. Однаково мені! Та не однаково інше. скільки ще триватиме цей рейвах? і за чий рахунок.

Виходить якось ніби знов довгенько і задорого для простих борзописців. Хотілось під час одного з останніх спілчанських зібрань вискочити на сцену чи то ліпше – видертися на стелю – і всіх їх облити холодною водою з відра. Або хоча б змусити прочитати по одному власному твору – і стане все зрозумілим. Принаймні – на банальних літературних вагах, тим більше – за гамбурзьким рахунком.