Юрій Пероганич розповів про труднощі розвитку “Вікіпедії” в Україні
Ініціатор створення і співзасновник громадської організації “Вікімедіа Україна” ЮРІЙ ПЕРОГАНИЧ в інтерв’ю “Апострофу” розповів про досягнення української “Вікіпедії”, про правила формування контенту та людей, які його створюють, а також про те, як живе і розвивається сайт, не маючи жодного доходу.
– Чого досягла українська “Вікіпедія” за 15 років?
– Вона є не тільки одною з найшвидше зростаючих, а й однією із найбільших. Вона налічує 882 тисячі статей і посідає 16 місце у світі. Що ж до обсягу, то ми на 12 місці.
– Як визначають цей показник?
– Є обсяг бази, він трохи більший за 2 Гб стисло заархівованого тексту. Тобто він спокійно поміститься на флешку.
– Як багато людей в Україні працює над цим?
– Якщо говорити про зареєстрованих користувачів, тобто тих, які логіняться і вказують свій нік, то протягом останнього місяця – це три тисячі людей. Загалом зареєстрованих користувачів, які зробили хоча б одну правку за всю історію, було 100 тисяч. Три тисячі – дуже мало порівняно з тим, скільки просто переглядають “Вікіпедію”, а це 10 мільйонів щомісяця.
Якби кожна людина, яка переглядає “Вікіпедію”, зробила хоча б одну правку, то ми буквально за добу виросли би майже вдвічі. Кожен може взяти гаджет і створити нову статтю чи відредагувати існуючу. Для цього навіть не обов’язково реєструватися, хоча зареєстрованому працювати значно зручніше.
– Все – на безоплатній основі чи “Вікіпедія” отримує певні гранти?
– “Вікіпедія” не має жодного доходу. Вона складається взагалі з трьох елементів: сайту, спільноти редакторів-волонтерів і фонду “Вікімедіа”. У 2009 році я створив організацію-відділення всесвітнього фонду в Україні. Ми маємо право використовувати торговий знак і власне є точкою контакту, в тому числі для медіа.
– Який шматок роботи робить “Вікімедіа”?
– По-перше, технічно утримує сервери. Сайт має величезну кількість відвідувань, тож щопівтора року сервери потрібно замінювати. По-друге, “Вікіпедія” працює на програмному забезпеченні, яке називається “медіавікі”. Його теж треба розвивати і, звичайно, програмісти отримують зарплату. По-третє, потрібно розвивати спільноту редакторів.
“Вікімедіа” збирає пожертви на свою діяльність. Бюджет фонду – 100 мільйонів доларів щороку. Це надзвичайно мала сума порівняно, наприклад, з Facebook або Google. Організація має відділення в різних країнах світу, серед яких – і українське. Пожертви збираються напряму в Америку, а вже туди пишуть запит на гранти. Бюджет українського відділення фонду “Вікімедіа” становить близько 100 тисяч доларів на рік. На ці гроші утримується офіс, в якому працює 3-4 особи (бухгалтер і менеджери проектів), на ці ж гроші організовують експедиції.
Частина членів організації “Вікімедіа Україна” на загальних зборах 2018 року
– Як це працює?
– Якщо ви хочете поїхати в якесь місце і щось там сфотографувати для “Вікіпедії”, щоб проілюструвати статті чи зробити інтерв’ю для матеріалу, ви можете звернутися в організацію “Вікімедіа Україна” і попросити такий грант. Зазвичай, їх дають всім охочим, якщо ви поясните, що це дійсно важливо. Звичайно, за ці кошти є сувора звітність, треба показати використання кожної копійки.
– І багато людей звертаються за такими грантами?
– Дуже мало. Вони чомусь непопулярні. Тому я і закликаю звертатися – працює комітет міні-грантів. Сума там невелика, близько 10 тисяч доларів на все про все, але минулого року ми і ці кошти не використали.
Наприклад, на ці гроші можна придбати книжку, яка вам необхідна, щоб написати статтю або організувати експедицію Ми, до речі, на приватному авто за два тижні об’їздили всі села Макарівського району, і в результаті – це єдиний із районів, всі села якого у “Вікіпедії” проілюстровані.
– А ви не думали про те, щоб залучати гранти від уряду?
– Наш уряд і так зробив дуже багато для підтримки “Вікіпедії” вже тим, що додав на сайті на кожну сторінку внизу інформацію про те, що цю інформацію можна поширювати на умовах вільної ліцензії. Це означає, що з сайту уряду фотографії і тексти можна переносити до “Вікіпедії”. Те ж саме стосується і сайту президента України.
Є цікаві приклади співпраці “Вікіпедії” з урядом за кордоном. Наприклад, німецький уряд надав у вільне користування 100 тисяч зображень із національного державного архіву. Ці зображення були викладені у вільний доступ з відповідною ліцензією, а потім всі охочі могли переносити ці зображення у вікісховище та ілюструвати ними статті у “Вікіпедії”. На жаль, з нашими бібліотеками і архівами поки що таких домовленостей немає.
– Тобто зв’язуватися з урядом матеріально ви не хочете?
– Хто платить гроші, той замовляє музику, як-то кажуть. Якщо ми отримуємо гроші від американського фонду “Вікімедіа”, то, відповідно, вони визначають політику використання цих коштів через той чи інший конкурс.
Офіс “Вікімедіа” в Сан-Франциско, США
– Вони надають якісь рекомендації? Чому тоді статті в українській і російській “Вікіпедії” відрізняються за тональністю, особливо ті, що стосуються війни на Сході?
– По-перше, “Вікімедіа” взагалі не впливає на контент, але на нього впливає спільнота редакторів. У Росії вона одна, а в Україні – інша. Правила спільні для всіх: статті не повинні порушувати авторського права, повинні бути написані в енциклопедичному стилі, розпочинатися з визначення і стисло та лаконічно давати опис предмету, про який ідеться. Також має бути нейтральна точка зору, тобто якщо ви описуєте якісь неоднозначні історичні події, треба робити це відсторонено, без симпатій чи антипатій, посилатися на джерела, тобто вказувати, звідки і що ви взяли. У “Вікіпедії” немає понять “правда” чи “неправда”, є поняття, підтверджене джерелом чи не підтверджене. Джерела мають бути надійні, авторитетні та нейтральні.
– Скільки людей відвідують “Вікіпедію” за день або за тиждень?
– Дані відрізняються від місяця до місяця. Найбільш піковий час – листопад, найнижча відвідуваність – у червні-липні. У грудні було 60 мільйонів відвідувачів, тобто приблизно 2 мільйони щодня. Це надзвичайно багато! Щосекунди, поки ми говоримо, здійснюється 20 переглядів! Це п’ятий за відвідуваністю сайт на світі, найбільш відвідуваний неприбутковий сайт, і в Україні займає 6-7 місце.
– Статті в українській “Вікіпедії” переважно перекладені чи оригінальні?
– Переважно оригінальні, проте є частина статей, згенерованих автоматично. Наприклад, свого часу на сайті ВР була база з усіма населеними пунктами, де було вказано адміністративне підпорядкування – район, село, його населення тощо. Із цієї таблички були автоматично згенеровані статті про всі населені пункти України. Таким чином, українська “Вікіпедія” стала першою в світі, де були статті про абсолютно всі населені пункти, нехай навіть маленькі.
Ініціатор створення і співзасновник громадської організації
– “Вікіпедію” часто атакують? Хто це взагалі робить?
– Є просто жартівники. Ось, наприклад, у 2013 році на 1 квітня хтось розіграв Інну Богословську, написавши, що вона померла. Правка протрималась… аж дев’ять днів (сміється), потім її “воскресили”.
Якось іще дзвонить мені товариш і каже: “Через твою “Вікіпедію” мій син отримав у 6 класі на історії двійку”. Викладач історії дав дітям завдання: написати про Пізанську вежу, і попередив, щоб не користувалися “Вікіпедією”, бо отримають двійку. За 5 хвилин до уроку вчитель виправив ім’я архітектора вежі – Бускетто, на “Равшан і Джамшуд”, от і всі, хто вписали це з “Вікіпедії”, отримали двійки. Так, будь-хто у “Вікіпедії” може як виправити, так і зіпсувати інформацію, та, зазвичай, люди хороші, а вандали трапляються дуже рідко. Крім того, їх дуже швидко вираховують і блокують.
– Від чого залежить повнота статті? Бо, наприклад, англійські чи російські статті бувають більш інформаційно повними за українські.
– Не знаю, як зараз, але більше року тому я помітив, що стаття “Київський фунікулер” російською мовою глибша і більша, ніж стаття українською мовою. Такі випадки дійсно є, все залежить від кількості редакторів.
Я обраховую такий показник, як вікіпедійна пасіонарність. Пасіонарії – це люди, які постійно хочуть щось поліпшити, і саме такі люди роблять “Вікіпедію”. Я вважаю, що народ, який не має “Вікіпедії”, не має майбутнього. Те саме стосується мови. Так от, цей показник вимірює число активних редакторів до кількості населення, які розмовляють певною мовою. Українською говорить 44 мільйони людей, а кількість активних редакторів, які зробили більше п’яти правок за місяць, – приблизно 700. Якщо поділити одне число на інше, вийде 20-22 редактори на мільйон населення. Для порівняння: у росіян цей показник – 10-12 редакторів, тобто у них ця пасіонарність і активність менша. Найбільші вікіпасіонарії – естонці, у них цей показник перевалює за 200.
Мені болить ще один момент. Є угорська й чеська “Вікіпедії”. Вони десь втричі менші за українську, але кількість відвідувань там перевищує кількість відвідувань української. А все, тому що вони відвідують тільки свою “Вікіпедію”, а от українці читають переважно російську. Це не завжди усвідомлений вибір, просто так налаштований браузер чи Google. Проте якщо 8 років тому російську – переглядали у вісім разів частіше, то зараз лише вдвічі. Тобто тенденція хороша.
– Чого не вистачає “Вікіпедії” для розвитку?
– Є ще одна річ, яка дуже стримує розвиток “Вікіпедії”. Це так звана вільна панорама, точніше її відсутність в Україні. Тобто ви не можете сфотографувати будівлю Верховної Ради, палацу “Україна”, пам’ятника засновникам Києва чи ще якогось державного об’єкта й розмістити його у “Вікіпедії”. Бо цим ви порушите авторські права скульптора чи архітектора, якщо він не помер 70 років тому. Тобто свободи панорами в Україні немає, законопроект років чотири припадає пилюкою в комітеті з питань освіти у Верховній Раді і не виноситься на голосування. Тож закликаю народних обранців: проголосуйте, будь ласка, за свободу панорами в Україні!
Існує ще одне невідоме в Україні явище – відсоткова філантропія. В сусідній Польщі є закон про суспільно корисні організації,кожна з яких має свій унікальний код. Коли громадянин заповнює декларацію про доходи, він вказує, яку організацію хотів б підтримати своїми податками. Після того як держава акумулює надходження від податків, 1% вона переказує тій організації, яку вказала людина під час заповнення декларації. Таким чином збираються величезні кошти на підтримку польської “Вікіпедії”. У нас такий законопроект є, але я навіть не знаю, в якому комітеті він зберігається.
– Глобально “Вікіпедія” – це приклад надзвичайно потужного волонтерського руху. Це показник того, що люди все ж таки можуть об’єднуватися заради чогось більшого?
– У нас ще досі живий патерналізм, очікування того, що хтось для нас щось зробить. Держава, звичайно, повинна щось робити – захищати кордони, виловлювати і саджати в тюрми бандитів, але вона не повинна шити, варити, одягати, розважати. Це мають робити люди самі для себе. Наприклад, в Німеччині кожен громадянин є членом як мінімум трьох громадських організацій, а у нас навряд чи кожна третя людина – член принаймні однієї організації. Тож маємо працювати над собою.
