Рубія Мухтарова навчається у 9 класі Новогребельської загальноосвітньої школи. Її легко розпізнати серед однокласників – на голові у Рубії хіджаб, одягнена вона у довгу спідницю, не по дитячому стримана і врівноважена. Хоча зараз уже нікого у Новій Греблі хіджабом не здивуєш.
У мусульманській релігійній спільноті свої суворі закони
У Нову Греблю родина Мухтарових, як і решта переселенців, переїхала майже п’ять років тому, після анексії Криму Росією.
У Новій Греблі дівчинка швидко «прижилася», тут вона удосконалила свою українську мову, а нещодавно навіть виборола друге місце на обласній учнівській олімпіаді з української мови.
З перших хвилин зустрічі вчителі і дівчинка попереджають — жодних фотографій. У мусульманській релігійній спільноті, до якої належать переселенці з Криму, що нині мешкають у Новій Греблі, свої суворі закони і їх потрібно дотримуватися. А от спілкується Рубія залюбки.
-Ми переїхали з Криму одні з перших, тут мешкаємо вже п’ять років, тут народилися мої маленькі братик і сестричка, — розповідає дівчинка. — Українську мову я знала, в школі часто вчила вірші українською й виступала на конкурсах, хоча саме навчання у школі в Криму було російською. Вдома ми розмовляємо російською і кримсько-татарською, вивчаємо арабську, а в школі розмовляю українською та вивчаю англійську. Українська мова мені подобається, подобаються поети Симоненко, Сосюра, люблю деякі твори Шевченка.
«Нам не можна співати, танцювати, малювати живих істот чи виготовляти їх копії»
Після переїзду з Криму Рубії довелося звикати не лише до нового місця проживання, а й переходити на українську мову навчання, знаходити порозуміння з місцевими однолітками, для яких були незвичні правила поведінки кримськотатарських дітей з мусульманських родин. Але дівчинка швидко влилась в колектив. Зізнається, що в класі навіть має кілька подруг, але більше все ж дружить зі «своїми» дітьми — з гуртожитку.
-Дівчинка дуже відповідальна, серйозна. Вона завжди виконує всі завдання, — каже вчителька української мови і літератури Світлана Ліщук. — Було таке, що не відвідувала школу, то вдома сама все вивчила. Має відмінні знання не лише з української мови і літератури, а й інших предметів.
Рубія Мухтарова звичайна дівчинка-дев’ятикласниця, але її навчання не можна назвати звичайним.
-Нам не можна співати, танцювати, малювати живих істот чи виготовляти їх копії , – каже дівчинка. — Тому я на співи не ходжу, вивчаю лише теорію і виконую контрольні, за якими мені виставляють оцінки. І в розважальних святкових заходах також не можна брати участь.
Українці і кримські татари таки навчилися вести діалог та знаходити компроміси
У школі в Новій Греблі навчається сорок п’ять дітей із сімей переселенців. П’ятеро навчаються на екстернатній формі, решта — за звичайною програмою. З чотирнадцяти першокласників — шестеро також діти переселенців.
-В перший рік було дуже важко, — зізнається директор Новогребельської загальноосвітньої школи Віра Лавренюк. — Ми по кілька разів ходили на перемовини з батьками, вмовляли їх, щоб діти ходили до школи. Приїздили з районного відділу освіти представники, які також вели перемовини.Переселенці вимагали, щоб діти навчалися у розділених класах, окремо хлопчики і дівчатка, але ми фінансово не можемо організувати такий навчальний процес. Тим, хто категорично був налаштований проти, ми організували навчання екстерном. Решта дітей ходять до школи разом з усіма дітьми.
Багато в чому саме завдяки вимушеним переселенцям з Криму Нова Гребля отримала серйозну міжнародну фінансову допомогу на розвиток інфраструктури.
Дитячий садок відремонтовано за фінансової допомоги Сполучених Штатів в Україні. За кошти фонду оборони США збудовано нову котельню, утеплено приміщення, проведено усі внутрішні ремонтні роботи, встановлено сантехніку, кожна кімната облаштована системою кварцування. Дитячий садок інклюзивний. На ремонт американські партнери виділили 400 тис. $.
Джерело:kalynivka.city
