Законопроект №8591″Про внесення змін до закону України “Про лікарські засоби” щодо забезпечення економічної конкуренції та захисту прав пацієнтів при здійсненні роздрібної торгівлі лікарськими засобами”, після доопрацювання знову направлено на розгляд ВРУ. Мало хто й сподівався, що буде інакше.
Але одна із його співавторів під час Аптечного саміту України, де було понад 300 фахівців фармацевтичної галузі, виступаючи в рамках дискусії щодо обґрунтування та необхідності появи такого законопроекту, дала свого роду обіцянку власникам аптечних мереж бути почутими, обіцяючи фахове обговорення змін та проведення круглого столу з цього питання. Адже більшість не проти новел, вони за конструктивні і необхідні зміни, але ті, що на часі і не на шкоду справі та бізнесу в цілому.
Про те, як виконуються деякими нардепами обіцянки та про доопрацьований проект закону – у розмові з директором Аптечної професійної асоціації України, професором, доктором фармацевтичних наук Володимиром Руденком.
– Володимире Васильовичу, то як щодо обіцяного, чи були запрошені представники АПАУ – власники аптечних мереж до обговорення законопроекту №8591 в період його доопрацювання?
– Нічого цього не відбулося і ми знову маємо руйнівний і недолугий проект закону, який направлений на рейдерське захоплення аптечних закладів та створення умов для їх закриття. Адже за його прийняттям піде тотальне обмеження прав власників аптек на ведення господарської діяльності, права на працю та зайняття іншою діяльністю, права на отримання профільної освіти задля подальшого управління аптечними закладами, що їм належать тощо. І це стосується не тільки власників юридичних осіб, а й фізичних осіб – підприємців, чиї права, нібито, намагаються захистити.
Ще більше дивує процедура, за якою погоджували законопроект в комітеті ВРУ з питань охорони здоров`я. Депутати голосували за редакцію закону, яка навіть ще не була зареєстрована, з голосу, без висновку ГНЕУ та інших комітетів. І це підтверджується стенограмою засідання комітету від 26.02.2019 року.
Ми надали до комітету та обговорили пропозиції щодо попередньої редакції законопроекту, але жодна з них не була врахована у новій редакції. На сайті ВРУ законопроект для ознайомлення з’явився тільки 28.02.2019 р., тобто через дві доби після голосування у комітеті. І це ще раз вказує на серйозні порушення регламенту та процедури розгляду комітетом даного документу.
Що ж до висновку Головного науково-експертного управління ВРУ, то його фаховість ні у кого не викликає сумнівів. Тож незрозуміла удавана радість одного зі співавторів законопроекту від висновку ГНЕУ, адже як в першому їх висновку (до попередньої редакції), так і в другому, узагальнюючі висновки ідентичні: повернути законопроект на доопрацювання.
На моє переконання, зауваження до законопроекту та вердикт – це об’єктивна оцінка фахівцями ГНЕУ недолуго виписаних змін, які автори законопроекту хочуть трактувати по-своєму і на свою вигоду. Тому, задля розробки насправді необхідних змін в фармацевтичній галузі, а також, щоб авторам законопроекту не доводилось виправдовуватися в ЗМІ щодо висновків, які надають фахові експерти (вдруге!), треба долучати фахівців галузі, разом сідати та розробляти належні проекти.
– Давайте зупинимося на основних положеннях проекту закону, наприклад, встановленні обмежень та додаткових вимог до власників аптечних закладів і членів виконавчого органу підприємства. Які тут підводні течії?
– Знаєте, ми стільки вже говорили про це відтоді, як законопроект з’явився вперше, що вже, здається, про це чули і знають всі, окрім тих, хто зацікавлений в тому, аби аптек стало менше, ліки стали дорожчими, фахівці з освітою лишилися без роботи або мігрували за кордон.
Стосовно вимог до власників аптечних закладів, то в доопрацьованому законопроекті знову мова йде про те, що учасниками (засновниками) юридичної особи можуть бути виключно фізичні особи (крім комунальних та державних аптек). Один із засновників обов’язково повинен мати фармацевтичну освіту та володіти не менше 50% статутного капіталу. Також засновник (учасник) не може бути працівником за трудовим договором, учасником об’єднань підприємств тощо. Є в цьому хоч якась логіка?
Гадаю, законодавець таким чином встановлює прямі вимоги щодо заборони засновнику суб’єкта господарювання, який займається роздрібною торгівлею лікарськими засобами, або його працівнику застосовувати своє конституційне право на працю, а також додатково займатись підприємницькою діяльністю як фізичній особі-підприємцю.
Законопроектом обмежуються права власників – юридичних осіб щодо володіння та користування власним майном та корпоративними правами, шляхом заборони бути засновниками підприємств, що займаються роздрібною торгівлею лікарськими засобами. В свою чергу, законодавець не встановлює жодних компенсаційних механізмів за відібране майно.
Окрім цього, законопроект обмежує права власників – фізичних осіб щодо отримання профільної освіти (строк навчання від 6 років), оскільки такі вимоги повинні бути виконані протягом 1 (одного) року, що є фізично неможливим. Ця ж норма стосується і фізичних осіб-підприємців, права яких, нібито, намагаються захистити ініціатори законопроекту.
Одним словом, те, чого хочуть ініціатори законопроекту №8591, йде в супереч чинному законодавству. Та й не треба знати законів, достатньо просто поміркувати, чому, наприклад, підприємець без належної освіти може бути власником косметологічної чи стоматологічної приватних клінік, компанії дистриб’ютора лікарських засобів, а виключно власнику аптеки необхідно мати фармацевтичну освіту. Хіба там менше ризиків для здоров’я пацієнтів? Тобто запитань знову більше, ніж відповідей.
– Ви на початку розмови назвали доопрацьований документ одним із засобів рейдерського захоплення аптечних закладів? Що саме в цьому законопроекті налаштовує вас на такі висновки?
– Та майже все. Нащо обмежувати те, що розвивалося впродовж багатьох років?! Нікому не заважають по дві-три перукарні поруч, кафе, продуктові магазини, а аптеки, виявляється, заважають.
У законопроекті говориться, що ліцензія на роздрібну торгівлю буде видаватись при умові, якщо відстань по прямій лінії між аптеками становитиме не менше 300 метрів, а роздрібна торгівля ЛЗ може здійснюватись суб’єктами господарювання з кількістю аптек: не більше ніж через чотири аптеки, та їх структурних підрозділів (аптечні пункти), без обмеження аптечних пунктів в межах адміністративно-територіальної одиниці розташування однієї з аптек.
При визначені загальної кількості аптек (аптечних пунктів) не враховуються аптеки (пункти), що відкриті у селі (селищах); не більше ніж через вісім аптек та будь-яку кількість їх структурних підрозділів (аптечних пунктів) при наявності ліцензії на наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори; більше ніж через п’ятнадцять аптек, що розташовані в містах та селищах за умови якщо не менше п’яти аптек або аптечних пунктів розташовані в селі (селах) та/або провадяться господарська діяльність з виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки.
Також до числа аптек юридичної особи враховуються усі аптеки, що знаходяться під прямим або опосередкованим контролем цієї юридичної особи або будь-кого з її учасників (акціонерів), членів виконавчого органу, кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), пов’язаних з ними осіб чи декількох з них.
У пояснювальній записці до законопроекту мова йде про те, що зменшення концентрації аптек за територіальною ознакою створить збалансовані фінансові умови для всіх учасників ринку, а також захистить діяльність невеликих підприємців. На думку авторів, законопроект сприятиме здійсненню діяльності з виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних (психотропних) лікарських засобів, а також відкриттю аптек в сільській місцевості. Однак, насправді, провадження додаткових бар’єрів діяльності аптек спричинить безпідставне їх закриття, масове скорочення працівників та обмеження доступності для населення.
Згідно з інформацією аналітичної компанії Proxima Research, а також синдикативної бази даних Axioma, на 01.01.2019 в містах розташовано 15,1 тис. торгових точок (73,5%), в селищах міського типу – 2,7 тис, а в селах – 2,8 тис. (сумарно 26,5%). Це загалом корелює зі структурою населення, адже за даними Держстату України, третина жителів нашої країни проживає в сільській місцевості, в містах – 70%. В середньому, на одну торгову точку доводиться біля 2 тис. жителів.
Отже, напрошуються висновки, що перенасичення кількості аптечних закладів, а також утиск малих підприємців є надуманою проблемою та не відповідає дійсності.
– На що може вплинути штучне зменшення кількості аптек?
– Це однозначно вплине на належне виконання державних програм по забезпеченню населення лікарськими засобами та буде поштовхом для збільшення вартості ліків.
У зв’язку із закриттям значної кількості аптек, провізори та фармацевти, як спеціалісти, стануть менш затребуваними, велика частина буде звільнена. Наслідком таких змін, як я вже говорив, стане ще більший відтік фахових кадрів за кордон.
Треба розуміти, що запропоновані у законопроекті механізми розвитку виробництва лікарських засобів в умовах аптеки, покращення умов паліативної допомоги, а також збільшення кількості аптек у селі є популістськими та безперспективними. Адже законодавець не вирішує проблеми галузі, що вже існують сьогодні та унеможливлюють розвиток зазначених видів діяльності: не пропонує зменшити ПДВ з 20% до 7% на аптечне виробництво, не вирішує питання з існуючими колізіями у законодавстві щодо обігу наркотичних та психотропних лікарських засобів, не спрощує умови ведення таких видів діяльності тощо.
Штучне роздроблення аптечних мереж не буде сприяти розвитку аптечних закладів у сільській місцевості.
Ініціативи авторів не обмежувати кількість структурних підрозділів аптеки жодним чином ні на що не вплине, адже аптечні пункти можуть відкриватись виключно в лікувально-профілактичних закладах, яких у селах немає. Законодавці мають забезпечити заходи для стимулювання такої діяльності, а не навпаки.
– А що, на вашу думку, в разі прийняття законопроекту №8591 буде з державними програмами? Вони зможуть функціонувати й надалі при значно меншій кількості аптечних закладів, які змушені будуть закритися?
– Окремої уваги в рамках даного законопроекту потребує питання дії програми “Доступні ліки”. З 2017 року аптечні мережі активно приймають участь у державних програмах та забезпечують можливість пацієнтам отримати безкоштовні ліки. З 01 квітня 2019 року Кабінетом міністрів України впроваджується електронний рецепт, а також новий порядок адміністрування зазначеної програми.
Аптечні мережі вже несуть витрати на розробку та придбання програм для запровадження електронного рецепту, отримання електронного підпису фармацевтами та провізорами, наймання додаткового персоналу для обслуговування програми, закупівлі нового обладнання тощо.
Однак при виникненні ризиків втрати бізнесу та закриття аптек, більшість суб’єктів господарювання припинять подальше фінансування своєї участі у держаних програмах, що буде наслідком зупинення програми “Доступні ліки”, відпуску препаратів інсуліну, лікарських засобів за пільговими рецептами тощо.
Крім того, зменшення кількості аптек також приведе до зменшення податкових відрахувань до державного бюджету (податку на прибуток, єдиного податку, ПДВ, військового збору тощо).
– Як щодо пропозицій стосовно індивідуалізації суб’єктів господарювання?
– Автори законопроекту намагаються встановити додаткові обмеження суб’єктам господарювання щодо назв аптек, використання торгових марок тощо.
Такі положення не відповідають вимогам Цивільного кодексу України та створюють істотні перешкоди для нормальної реалізації права власності. Зокрема, суб’єктам господарювання встановлюються бар’єри для законного використання торгових марок, що зареєстровані належним чином та належать суб’єкту господарювання, а також їх передачі у користування іншим особам.
– Давайте ще згадаємо про певні строки, які визначені для приведення діяльності у відповідність до даного проекту.
– Ці строки неадекватні та необґрунтовані – 3 місяці для виконання вимог по індивідуалізації та 1 рік – для виконання інших вимог.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
У проекті закону відсутня норма, яка визначає, що положення законопроекту застосовуються до відносин, що виникли після набрання ним чинності, а отже, всі суб’єкти господарювання повинні відповідати вимогам даного закону протягом встановленого часу. До речі, на Саміті авторка законопроекту також переконувала, що законопроект не буде стосуватися діючих аптек, але в черговий раз сказала неправду.
Ініціатори законопроекту навряд чи прорахували всі ризики, які безспірно з’являться та зачеплять не тільки роздрібний ринок, а й дистриб’юторів (оптові компанії) та виробників ліків.
– Що ж тоді пропонує АПАУ?
– Ну, по-перше, АПАУ пропонує опонентам не діставати законопроекти з-під сукна, а сідати за один стіл переговорів та обговорювати спільні ініціативи, які будуть не знищувати фармгалузь, а покращувати її. По-друге, АПАУ пропонує сконцентруватись на належному виконанні аптечними закладами вже існуючих законів та нормативних актів.
Впевнений, що кардинальний перерозподіл фармацевтичної галузі не піде на користь нікому, особливо в першу чергу, громадянам України.
(РБК)
