Любов, війна та інші збочення : роман / Костянтин Климчук. — Біла Церква : Час Змін Інформ, 2025. — 388 с.
У часи великих потрясінь література стає дзеркалом не лише суспільства, а й окремої людини. Роман Костянтина Климчука «Любов, війна та інші збочення» не дозволяє лишитися байдужим своєму читачеві. У центрі його уваги не абстрактна історія війни, а людські долі, змінені нею назавжди.
Головний герой Андрій – журналіст, який знає, що таке передова не з репортажів колег, а з власних поїздок на схід. Його тексти правдиві, без прикрас. У своїй справі Андрій неабиякий професіонал. Та все ж він не є героєм у традиційному розумінні. Адже має слабкості, нерідко губиться в почуттях, і часто шукає «порятунок» у алкоголі. Проте саме ця його «недосконалість» робить персонажа живим і впізнаваним.
Сюжет роману набуває особливої динаміки, коли в житті Андрія з’являється Лада. У неї є чоловік Тимофій, з яким шлюб тримається більше на спільних родинних бізнесах, ніж на почуттях. Є й коханець, стосунки з яким давно перетворилися на своєрідну фінансову угоду, де гроші за втіхи платить вона. І раптом з’являється Андрій – людина, з якою розмови поступово переростають у глибокий діалог двох, що заново відкривають для себе здатність відчувати, осмислювати власне життя, шукати правду в собі й довкола. Климчук тонко й переконливо показує, як навіть у стосунках, що виникли на межі моральних компромісів, може зародитися справжня близькість. І це дійсно вражає.
Втім, сюжет не зводиться до інтимної драми. Війна в цій книжці не тло, а головний чинник змін. Вона висвітлює сутність персонажів. Тимофій, який маючи військову спеціальність і звання офіцера, у вирішальний момент проявляється як зрадник і боягуз. Він лишає країну, аби врятувати себе. Натомість Андрій, якого вважали лише виконавцем чужої волі, постає справжньою опорою для інших. І для Тимофієвої Лади втому числі. Бо рятує від смерті її саме він, а не рідний чоловік.
У романі багато тем, які болять сучасній Україні. Це й корупційні схеми, що роз’їдають систему зсередини, і байдужість чиновників, і контраст між показовим «героїзмом» та реальним подвигом. Климчук не уникає гострих кутів. Він свідомо говорить про те, що війна це не лише боротьба з ворогом зовні, а й боротьба зі слабкістю, цинізмом та жадобою в тилу.
Особливо вражають сторінки про Ірпінь перших тижнів повномасштабного вторгнення. Тут роман стає документом часу, свідченням болю, відваги й втрат, правдою, яка болить. Окремі епізоди читаються як сповідь, яка закарбовує пам’ять про тих, хто опинився тоді у самому епіцентрі трагедії.
Важливий аспект твору – його стиль. Костянтин Климчук пише динамічно, живо, з емоційною напругою. Це художня проза, близька до документалістики, у якій немає пафосу, але є чесність. Читач ніби занурюється у вир подій, подорожує разом із героями, відчуває їхні страхи, сумніви й маленькі радості.
Назва роману «Любов, війна та інші збочення» є ключем до його розуміння. «Збочення» тут не лише про тілесне. Радше про моральне викривлення, яке війна оголює і робить очевидним. Герої постійно опиняються на роздоріжжі. Чесність чи вигода, кохання чи компроміс, дія чи байдужість… І саме ці внутрішні битви виявляються не менш драматичними, ніж вибухи й бої.
Одним словом, книга про те, як війна вривається у приватне життя, як вона змінює любов, дружбу, роботу, і як кожен мусить дати собі відповідь на головне питання: ким я є в цей історичний момент?
