Читачі добре знають Інну Ковальчук за її глибокою поезією, яка торкається найпотаємніших струн душі, за елегантними перекладами з болгарської та македонської, за її затишними казками для дітей та захопливими оповідями про Київ. Вона лауреатка численних престижних премій (зокрема ім. Павла Тичини, ім. Василя Мисика, ім. Михайла Коцюбинського, ім. Катерини Мандрик-Куйбіди) та членкиня міжнародних письменницьких спільнот.
Але справжнє мистецтво слова полягає в тому, щоб у найважчі часи вміти дарувати людям світло. Збірка гумору «Сміховишуки» стала саме таким ковтком свіжого повітря і для цивільних читачів, і для наших бійців на фронті. Про те, як народжується доброзичлива усмішка, чому писати гумор часом легко, а часом відповідально, та чого чекати від нової книжки «І сміх, і гріх», ми поспілкувалися в цій щирій і теплій розмові.
Про назву та філософію гумору
– Інно, коли береш до рук «Сміховишуки», одразу усміхаєшся. Назва дуже грайлива, тепло-українська й містка. Вона для тебе більше про «вишуканий сміх» чи про сам процес «вишукування смішного» у нашій звичайній буденності?
– Знаєш, мабуть, і про перше, і про друге! Для мене було принципово важливо, щоб це були жарти й смішні життєві ситуації, але абсолютно без вульгарності, без сірості чи грубості. Сміх має бути світлим.
А сам процес «вишукування смішного» – це взагалі дивовижна річ! Це неймовірно захоплююча внутрішня настройка: коли ти серед сірих буднів, тривог і втоми намагаєшся помітити щось таке, що змусить людину поряд бодай на хвилину усміхнутися. Це те, що насправді допомагає переживати найважчі негаразди. Дай Боже, щоб нам це вміння завжди вдавалося зберігати!
Від глибокої лірики – до світлої усмішки
– Багато хто знає тебе як авторку глибокої поезії, витончених сонетів та серйозної прози. Що стало тим вирішальним імпульсом, який змусив кардинально змінити тональність і повернути в бік гумору?
– Мені просто надзвичайно захотілося хоч чимось розрадити людей, які живуть поряд зі мною у цей важкий час. Ми всі наразі вчимося жити в умовах постійного напруження. А сміх – це справді найкращі, перевірені ліки від смутку. Смутку довкола, на жаль, і так із лишком, тож якщо ти маєш можливість дати людині краплину радості, це варто робити без вагань.
– Існує думка, що писати гумор чи сатиру значно складніше, ніж лірику чи драму. Чи відчувався цей жанровий виклик, коли ти працювала над гуморесками?
– На диво, ця книжечка писалася дуже легко, буквально «на одній хвилі»! Найчастіше це відбувалося вранці. Прокидаєшся й думаєш: “А що ж там такого цікавого та кумедного мені сьогодні наснилося чи згадалося?” А потім сідаєш до столу і просто намагаєшся це витворити на папері.
Знаєш, як на мене, лірика навіть складніша. Вона вивертає душу назовні, вимагає оголювати найглибші переживання й біль. Гумор же має зовсім інший настрій – він наче обіймає тебе й дарує легкість.
Гумор як прояв турботи про фронт
– Важливо, що частина накладу «Сміховишуків» поїхала безпосередньо до наших захисників і захисниць на передову. Як ти вважаєш, яку роль відіграє добрий український гумор там, де щодня лунають вибухи?
– Можливість передати книжечку на фронт – це взагалі був один із найголовніших внутрішніх рушіїв, який спонукав мене писати ці гуморески.
Там, на передовій, хлопцям і дівчатам щодня доводиться бачити й переживати те, що важко уявити. І я переконана, що їм критично важливо хоч на коротку мить переключитися, вирватися з реальності війни, усміхнутися й відчути тепло рідного дому. Сміх дає сили жити й боротися далі. Я буду безмежно щаслива, якщо мої «Сміховишуки» змогли подарувати їм хоча б кілька хвилин цієї світлої розради.
Про живі прототипи та вигадані сюжети
– А хто вони – головні герої «Сміховишуків»? Це збірні образи, спостереження за перехожими чи цілком вигадані персонажі?
– Чимала частина – це прямі спостереження за реальними людьми, а деякі історії взагалі підглянуті з життя моїх хороших знайомих! Щиро сподіваюся, що вони себе в цих персонажах не впізнають, а то ще, чого доброго, образяться! (сміється).
А от інші історії, наприклад, оповідка про жабу чи про кумедний конкурс краси – повністю вигадані. Але навіть у них є дуже чіткий, реальний життєвий підтекст, бо життя іноді підкидає такі сюжети, які жоден письменник спеціально не вигадає.
Про нову книжку «І сміх, і гріх»
– Відомо, що ти вже працюєш над наступною збіркою прозового гумору. Розкрий таємницю: чим вона дивуватиме читача? Це буде продовженням «Сміховишуків» чи ти готуєш новий формат?
– Ця нова книжка буде зовсім іншою за своєю структурою та інтонацією. Це будуть короткі новели, в основі яких лежать кумедні або просто нестандартні життєві ситуації.
Я вирішила розділити її на три тематичні блоки: «Не вигадане» – воєнні оповідки, де крізь сльози й гордість проглядає щирий український дух; «Батьки і діти» – розділ, назва якого говорить сама за себе, про вічні й такі близькі кожному взаємини; «Таке воно, життя» – кумедні, іронічні та життєствердні історії з нашої буденності.
Книжка під назвою «І сміх, і гріх» вже практично готова, текст визрів. Тепер залишається найважливіший крок — віддати її до друку та донести до читача. Сподіваюся, вона так само даруватиме людям усмішки та віру в краще!
