Самому не віриться, що 2 серпня наступного року минає чверть століття — 25 років — із часу заснування Міжнародної академії літератури і журналістики (МАЛіЖ). Створена свого часу як скромна громадська організація «Мала академія», сьогодні вона має постійне членство у Міжнародному Центрі впровадження програм ЮНЕСКО.
Та все ж головним нашим надбанням залишається творче юнацтво України та закордоння. За ці роки слухачами МАЛіЖ стали понад тисячу школярів і студентів. Сьогодні наш веб-ресурс відвідують користувачі із 64 країн світу! Про такий масштаб ми колись навіть подумати не могли, адже ще п’ять років тому коло наших міжнародних партнерів обмежувалося представниками лише дев’яти держав.
Рекіти — центр творчого всесвіту
Завдяки щорічному Міжнародному фестивалю юних талантів «Рекітське сузір’я», тисячі учасників у тринадцяти номінаціях упродовж 23 років мали можливість розкрити свій Богом даний талант. І вони продовжують це робити далі. Наступного літа, за традицією, відбудеться вже ХХІV Фестиваль, головною темою якого стане величний ювілей МАЛіЖ.
У народі кажуть, що Рекіти розташовані «серед світу». Можливо, тому, що село межує з Івано-Франківською та Львівською областями, а через високі полонини звідси пішки можна дістатися до кордонів Чехії, Словаччини та Угорщини. У Рекітах уночі зорі здаються настільки низькими, що їх буквально можна дістати руками. А ще ця гірська місцина неймовірно багата на талановитих людей у найрізноманітніших сферах.
Я безмежно щасливий, що свого часу мені вдалося відшукати в рідному селі ціле творче сузір’я з шести вихованців тодішньої початкової школи та Лісковецької восьмирічки. Саме вони стали провідними засновниками МАЛіЖ та авторами першої колективної книжки «Село підніжжя Кичери», яку я видав за власні кошти у Львові.
Перші кроки та перша підтримка
Великим стимулом для подальшої праці на самому початку нашого шляху стала газета «Мала академія літератури і журналістики», яка виходила окремим додатком до часопису «Акцент». Першим редактором цього нововидання став тодішній депутат Міжгірської районної ради Федір Гулаткан.
У ті часи мені доводилося часто й затято добиратися різним транспортом зі Львова на рідну Міжгірщину. Пригадую, як змилосердився наді мною мій земляк і бойовий побратим Олександр Копанчук — надав автомобіль із водієм. Дорогою до Рекіт ми зробили зупинку в селі Майдан, щоб завітати до мого доброго шкільного товариша Василя Дерича. Побачивши мене в шикарному авто, Василь пожартував: «Бачу, вдалося ректору завести власну машину з персональним водієм!»
О, якби ж таке диво сталося насправді, можна було б лише порадіти! Проте реальність була куди скромнішою, і я розповів Василеві все як є. Втім, він уже знав, що в Рекітах я заснував Малу академію літератури і журналістики. Василь щиро пошкодував, що це відбулося не за його каденції на посаді голови Міжгірської районної державної адміністрації.
«Але це не біда, — підбадьорив він. — Чим зможу — допоможу, підставлю своє плече. І попрошу народного депутата від нашого району Михайла Сятиню також долучитися».
Коли слова не розходяться з ділом
Це слово не було кинуте на вітер. Буквально за тиждень, за сприяння народного депутата України, до Рекіт завітала знімальна група телебачення з Києва. Вони створили чудовий репортаж про нашу творчу діяльність і записали зі мною інтерв’ю. Того ж дня помічник нардепа Василь Дерич урочисто вручив музичний центр нашій проректорці, директорці тодішньої початкової школи Раїсі Тарчинець.
Відтоді до нашого маленького рекітського сузір’я почали активно притягуватися нові зірочки з навколишніх сіл: Новоселиці, Лісківця, Студеного, Голятина, Майдана, Торуна, Прислопа і навіть із районного центру — Міжгір’я, згодом Мукачева, Ужгорода, Сваляви, Хуста.
Серед перших авторів нашої газети з’явилися школярі зі Львова, Мостиськ, Червонограда та інших міст і сіл Львівщини. А завдяки тодішньому депутату Львівської обласної ради Богдану Турчину до нашого руху приєдналися учні української школи з польського міста Перемишль.
Творчий рух маліжан уже було не зупинити! Згодом від формату газети ми впевнено перейшли до видання повноцінного літературно-мистецького журналу «Країна талантів». Сьогодні він виходить обсягом до 100 сторінок, має кольорову, змістовну обкладинку та глибокий внутрішній вміст. Його постійними авторами є діти та юнацтво майже з усіх областей України та з-за кордону.
Зірки рекітського сузір’я завжди перебувають у русі. Вони сяють яскраво, освітлюючи творчий шлях усім, хто вирішив до них приєднатися.
Щасти вам, юні таланти!
Василь ТАРЧИНЕЦЬ, ректор МАЛіЖ, письменник, заслужений журналіст України, головний редактор Всеукраїнського журналу «Країна талантів» і веб-ресурсу МАЛіЖ
