Щороку після написання диктанту не вщухають довго обговорення, які зазвичай переростають у справжній шквал хейту. І часто цей хейт спрямований на того, хто читає текст. Зараз цю місію свідомо беруть на себе медійні особи, які, звиклі до публічності та уваги, хоч і не завжди просто, можуть витримати хвилю критики.
Але уявіть лише, якби наступного року текст читав звичайний шкільний вчитель чи вчителька? Всі ж говорять саме про це нині. У мене особисто є великі сумніви, що людина, яка не є медійною, зможе витримати той рівень публічного засудження, детального “розбору” кожного слова та інтонації, який неминуче виникає.
Можливо, варто пам’ятати, що мета диктанту об’єднувати, популяризувати українську мову, а не створити черговий привід для цькування, знецінювання, образ. Навіть якщо щось і пішло не так, як би всім того хотілося. М
и вчора теж з чоловіком трохи накреслили, трохи не встигали. Але оця “поспішність” Сумської тільки додала настрою. Я бачила навколо усміхнених,а не розчарованих людей. Принаймні так мені здалося. Від участі в написанні диктанту, взяла все, що хотіла: спілкування, позитив тощо. Оцінки ж за диктант мені ставили в школі. До речі, були вони часто відмінними.
