У творчому доробку відомої львівської письменниці, композиторки, співачки Вікторії Бондаренко сім поетичних збірок, два аудіоальбоми авторських пісень, двадцять сім відеокліпів, понад двісті авторських пісень, по два десятка п’єс і сонат, близько тисячі віршів(!). Серед них – і дитяча збірка «Сонячні світанки», що має низку літературних нагород.____
Пані Вікторіє, напевне, нашу розмову розпочнімо зі світанків, але не з літніх (хоча вони чудові!) – а з Вашої збірки, що називається «Сонячні світанки». Схоже, у ній багато сонця?
У збірці справді багато сонця, загалом світла! Якраз про світанок, про добрий ранок ідеться, вірніше починається ця книжка.
Збірка «Сонячні світанки» отримала 1-ше місце у Всесоюзному літературному конкурсі Л. Мартовича та стала Лауреатом Всесоюзного літературного конкурсу ім. В. Дроцика (Червоноград). Над цією книжкою працювала півтора року, і, звісно, були певні хвилювання, бо це моя перша дитяча книжка. З певним трепетом і відбулася перша її презентація у книгарні «Книжковий дворик» міста Львова.
Чому так назвали збірку не запитую. І так зрозуміло. А от кілька рядків про сонячний світанок із збірки, будь ласка, прочитайте…
Добрий ранок, добрий ранок! / Який сонячний світанок! / Яке лагідне промінн! / Бачу квітів я цвітіння / У садку пташки співають / І співать мене навчають…
От пісні Вікторії Бондаренко і згадаємо. Про що вони?
Про любов… Любов до природи, до рідного краю. Любов до людей, до родини, до мами, до тата, до родичів, до колежанок, до дітей. І коли я виходжу на сцену – хвилююся, і не від того, що маю виступати, а від того, щось трепетне у цих словах. І коли оплесками мене вітають і словом «Браво!» – для мене це велике-велике щастя!
Щастя вустами Вікторії Бондаренко?
Що таке щастя? Це таке коротке слово, а який в ньому вкладений зміст!
Щастя завжди зі мною, / У серці і в долонях;
І я палаю любов’ю, / І світ мій у сонці і зорях.
І трішки поговоримо про вірші… Також про кохання?
І про кохання… Для мене велике щастя, що я маю справжнє велике кохання. Моє перше кохання ще зародилося у старших класах. Мій тоді наречений – Ростислав Бондаренко навчався у тій школі, що і я. Дочекалась його з армії. У нас двоє діточок: донька – Тетяна і син – Володимир. Я щаслива, що маю таку родину…
Мій найдорожчий скарб – сім’я, / Батьки і діти, ти і я.
Єдині, дружні і міцні, – / Це справжнє щастя на землі!
Коли почали віршувати?
Почала писати вірші у молодші роки, коли тільки оволоділа грамотою. У школі був дуже чудовий літературний гурток під керівництвом Валентини Петрівни. Перші мої вірші були написані про маму, про родину, і, звісно, про світанок (усміхається). Згодом, коли вже навчилася грати на фортепіано (мама мене віддала з першого класу до музичної школи), і я почала у своїх віршах чути музику.
Коли і про що була написана перша Вами пісня?
І першу пісню про зірочки написала у 13 років. І вперше виконала у школі. І усім ця пісня сподобалась. Тоді зрозуміла, що варто це продовжувати. І коли почала навчатися в університеті ім. Івана Франка на факультеті мистецтва і культури я відчула любов до серйозної класичної музики. І свою першу п’єсу написала на 1-му курсі. Цю п’єсу надіслали до Києва професору Академії культури і мистецтва України В’ячеславу Полянському і отримала схвальні відгуки. Загалом цей музичний твір став зразком для студентів, що навчались по класу фортепіано. З’явились інші п’єси, а за ними і сонати.
Сонати – це чудово! Може, їх написали також під впливом сонячних світанків, чи, може, про них?
Так, в тому числі під впливом сонячних світанків! Адже світанок для людини дуже важливий, це початок нового дня, це подарунок Бога, це продовження життєвого шляху, це ще один шанс прожити день недаремно, подарувати світу і людям свою любов.
Ваші улюблені пісні?
Ті, що співала мені моя мама. Колискові і про чорнобривці. Коли я малою лягала спати, серед колискових завжди звучала пісня про чорнобривці.
Що спочатку народжуються вірші, чи мелодія? Це, до речі, запитання читачки київської бібліотеки ім. М. Реріха, яка віднайшла на просторах інтернету Ваші ліричні мелодії на Ваші ж слова…
Дуже цікаве запитання! Насправді буває по-різному, в залежності від прожитого почуття, від іскри Божої.
А Ви любити світанки? Яке у Вас відчуття від них?
З Вашого дозволу скажу рядками вірша.
Мерехтіла у небі зоря / Милувалась і мріяла я / Про велику і дружню родину / Про любов палку і єдину. / Малювала я затишний дім… / А у небі зоря розчинилась, / Але мрія моя залишилась. / Домалюю малюнок я свій / І збудую дім моїх надій.
У Вас є пісня «Львівська кава». Який куточок Львова Вам найбільше подобається? Можливо, пов’язаний саме з львівською кавою…
Так! В мене є пісня Львівська кава і знятий відеокліп, який можна подивитися на моєму каналі у Ютубі. До речі, ця пісня посіла почесне перше місце у Міжнародному конкурсі-фестивалі «Зоряний час» у номінації авторська пісня. А у моєму рідному Львові усі куточки затишні і гарні! Я люблю і обожнюю мій Львів, пишаюся тим, що я львів’янка. Тому так багато віршів і пісень про рідне місто!
Пані Вікторіє, і наостанок. На обкладинці дитячої збірки «Сонячні світанки», окрім іншого, зображені пташки. І я знаю, що вони там не випадково…
Справді не випадково… Окрім написання віршів і музики, педагогічної і концертної діяльності я розвожу екзотичних пташок: амадинів і астрильди, що занесені до Червоної книги. У цьому мені допомагає мій чоловік. У мене вже понад 300 пташок, вони чарівно співають і дають потомство. Догляд за ними забирає багато часу, але я роблю це з великою любов’ю, і вони мені дарують радість, безліч позитивних емоцій, а найголовніше, – натхнення у написанні нових віршів, пісень і музики.
______
Вікторія Бондаренко – членкиня Української Асоціації Письменників і Всеукраїнського Об’єднання «Письменники Бойківщини». Лауреатка Всеукраїнського літературного конкурсу ім. Леся Мартовича, у двох номінаціях: «Музичні твори» за пісню «Молитва за мир» і «Дитяча книга» за збірку «Сонячні світанки».
Наталка Капустянська
Фото з архіву Вікторії Бондаренко
