Днями в Києві відбулася прем’єра рок-опери «Неймовірні мандри та пригоди козака Василя Сліпака», присвячена оперному співаку та Герою України Василю Сліпаку. Автором рок-опери виступив поет та композитор Ігор Роман. На сцені було задіяно багато відомих українських виконавців. Серед них і народна артистка України Світлана Мирвода, з якою поспілкувалися після вистави.
– Давно мріяла по акторську діяльність. Помітила, що Всесвіт відповідає на мої мрії. За 2022-2024 роки було три сезони Аристократичного салону українського романсу в театрі «Колесо» і Театрі ляльок, де я працювала (співала романси у супровоі бандури й гітари) з актором Анатолієм Сухановим. Мої відчуття після цих вистав – це безмежне щастя, реалізація всього, що можу, що подобається. Тоді в «Колесі» ще запропонували брати участь у виставі «СкороВода». Я зрозуміла, що дійство на сцені – ось моя стихія, не просто співати чи грати, а взаємодіяти з акторами, бути з ними в одній творчій родині.
Тому пропозиція автора проєкту Ігора Романа мене захопила, я одразу погодилась. А ще – це роль матері коханої головного героя – козака Василя, і ці турботи, хвилювання за долю дитини, вболівання за її майбутнє мені близькі. Тим більше, що ознайомилась із складом рок-опери, які потужні колективи, співаки, актори братимуть участь. Це дуже заінтригувало!
– Склад учасників дійсно потужний. Якими були ваші спільні репетиції?
– Склад співаків і акторів – просто суперовий! Автор музики, лібрето і капітан шхуни – Ігор Роман, Бенджаміньйо, всесвітнє зло – заслужений артист України Дмитро Лінартович, пірат «Золотий зуб» – Сергій Файфура, кобзар Лібретист – Михайло Дзюба, юнга, Ольга – Валерія Дорошенко, козак Василь – Сергій Тягнирядно, капітан Нагасакі – Данило Брижатий, Маркіз – Алекс Козар, пірат Іван – Василь Звєрєв, тропічні принцеси – Юлія Карпенко та Кароліна Егону. Участь у демо-запису та можливості мультимедійної версії вистави брав заслужений артист України Михайло Грицкан. Я виконувала роль режисерки рок-опери (вступна промова) і співала арію матері коханої головного героя, козака Василя – Ольги. Першокласні фахівці: по музиці – генеральний аранжувальник Сергій Берендсон, рок-гурт «Ігроманія», по звуку – Володимир Різник і Анатолій Сорока. Роль сина Ольги – Василька – зіграв Дмитрик Підперигора.
Були залучені знані колективи – Муніципальна чоловіча хорова капела ім. Л. М. Ревуцького і Київський академічний муніципальний духовий оркестр (диригент Микола Лисенко). До речі, спільних повністю з усім складом учасників репетицій не було, всі зустрілися уже перед виступом. Але локально ми зустрічалися й репетирували весь час.
– Під час дійства, яке відбувалося, на сцені, саме Ви повідали залу про Василя Сліпака, якому все це й було присвячено. Чи не зустрічалися з Василем, адже знаю, що в той час, коли він був на війні, і Ви там часто були з концертами? Чим взагалі для Вас знакова його постать?
– Концерт- презентація 15 жовтня – це кілька картин, представлені глядачеві, не вся рок-опера. Тому в автора виникла ідея розповісти і про Героя Василя Сліпака, і про уявні зустрічі з ним. Щодо мене, то ж я вчилась у Львівській консерваторії і часто були концерти з хоровою капелою «Дударик», але саме 12-річного хлопчика Василька я тоді не знала. Так само і у Новогродівці, ми з «Атдесантом» у 2015 році виступали в бійців «Правого сектору», де командиром був легендарний Да Вінчі. Там служив у свій час і боєць з позивним «Міф» – Василь Сліпак. Але зустрічі не було, хоча теоретично могла би бути.
Для мене всесвітньовідомий оперний співак, соліст Паризької опери, який справедливо злетів на Олімп слави – незбагненна людина! Відмовитись від усього і піти захищати рідну землю від окупанта – це не просто Герой, це велич особистості. Його патріотизм такий, що глибоко в генах, у корінні роду.
– Після прем’єри, які відчуття?
– Після прем`єри – щаслива втома, позитивні емоції від глядацької зали, від роботи, яку люблю. Бажання далі щось цікаве творити…
– Яке значення ця вистава має сьогодні для української культури?
– Для української культури ця подія, на мій погляд, має велике значення. Перш за все – це гідне пошанування Героя України, оперного співака світового рівня – Василя Сліпака, якому і присвячений твір. У сюжеті йдеться про ймовірного предка – козака Василя, який після поневірянь по світу і повернення в Україну зазнав нападу московитів, але лишився живий, втративши зір. Став кобзарем із прізвищем Сліпак…
Та й справжньої великої рок-опери в Україні практично не було, у свій час були швидше мюзикли. Така вистава – це ненав’язлива українізація, патріотизм через засоби художнього твору. Якісний культурний продукт у повній версії і завершеному вигляді може бути презентацією позитивного іміджу України у світі. Звісно, хотілося б показати рок-оперу в інших українських містах…
– Хто фінансував це?
– Проєкт створювався за підтримки Українського Культурного Фонду. Дякуючи цьому є нотна партитура. Але практично прем`єра відбулась завдяки ентузіазму виконавців! Якби навіть в такому виді це відбулось за кордоном, то оцінювалося б у десятки, а то й сотні тисяч доларів… Всі без винятку артисти працювала натхненно, зацікавлено, з повною віддачею!
– Які плани в режисера, колективу надалі?
– Мріємо завершити повну версію, з технічним обладнанням, декораціями і організувати гастролі Україною та за кордоном…
Фото надані Світланою Мирводою
