Тут усюди панує атмосфера часів Куліша

Напередодні дня святого Пантелеймона «Ганнина пустинь» вшановувала письменника, етнографа, фольклориста, автора такої актуальної й нині «Чорної ради», а ще перекладача на українську Біблії — Пантелеймона Куліша.

На гостей «Ганниної пустині», що на хуторі Мотронівка, чекала велика концертна програма (на знімку), участь у якій взяли артисти капели бандуристів імені Вересая обласного філармонійного центру, заслужені артисти України.

Володимир Гришин, Сергій Сулімовський, Ольга Печко, інші виконавці, а також аматорські колективи Борзнянського району. Біля могил Куліша, його дружини Ганни Барвінок (Білозерської) та її брата Василя Білозерського було відправлено панахиду, а всі охочі могли відвідати музей-садибу.

І хай це не ювілейна дата і попри карантинні обмеження, що трохи псують нам життя, на хутір Мотронівку з’їхалося чимало небайдужого люду. Група журналістів із Києва теж не могла пропустити цього свята(на знімку вгорі). Тож вставши до світанку і милуючись чернігівськими краєвидами та здолавши, скажу вам, не такий уже й далекий, до того ж по гарній асфальтівці, шлях, ми тут.

Тут, де гостинно зустрічає щойно відновлена хата Лесі Білозерської, де неймовірною життєвою дорогою Панька вас проведуть справжні ентузіасти своєї справи — наукові співробітники музею, де все дихає життям і тією атмосферою, що панувала тут ще за часів Куліша.

До речі, за відновлення «Ганниної пустині» місцеві вдячні своєму землякові Івану Плющу. Колись ще малим він на напівлегальному вшануванні видатного земляка розповів віршик Куліша, переповідають у музеї. Чому напівлегальному, бо, як і в дореволюційні часи, за радянщини Куліш також був не в пошані. Навіть хрест, який нині височіє за воротами сімейного акрополя, руйнували тричі. До речі, вразила деталь, що коли 1941 року сюди увійшли німці, вони, виявляється, знали про цю видатну постать і влаштували вшанування. Зібрали людей, була прочитана лекція, декламували вірші, тоді ж було відновлено хрест. Утім, простояв він недовго — до вигнання німців. Третій поставили вже за незалежності України.

Та якщо говорити про речі більш приємні, то на хуторі Мотронівка, коли тут мешкало подружжя Кулішів, було завжди людно і гостинно. Працівники музею розкажуть вам і про весілля Олександри і Пантелеймона, яке влаштували просто в оселі, накривши столи у вітальні. Пригощали гостей порічковим вином. Старшим боярином на весіллі був не хто інший, як Тарас Шевченко, він ще й розважав тут весільну публіку. Зокрема в музеї покажуть майстер-клас, як із жіночої хустки зробити білочку. Саме таку, стверджують, робив тоді Тарас. Сам же Куліш дуже любив котиків і часто своїм гостям пропонував кошеняток. Робив це так ввічливо, що відмовити практично було неможливо, тож роз’їжджалися кулішеві рябі котики в різні куточки. Можливо, і у вас саме їхній нащадок.

Одне слово,  у музеї плекають пам’ять і роблять усе, щоб вона стала надбанням якомога ширшої аудиторії.

«Розглядаємо туризм як економічне зростання»

Тим часом про те, як вдається зберігати пам’ять видатних земляків, оберігати і примножувати величезну культурну й історичну спадщину Чернігівщини та розвивати туризм, завдяки якому сільські громади стають на ноги, а невеличкі села відроджуються, нам розповів керівник департаменту культури, туризму, національностей і релігій Чернігівської ОДА Олександр Левочко.

Він зокрема зазначив, що в останні роки місцева влада велику увагу приділяє відновленню історичних місць та розвитку туризму. А показати подорожнім тут є що, адже на території області розташовано понад 10 тисяч пам’яток історії та культури, не кажучи вже про відомих особистостей, життя і творчість яких безпосередньо пов’язані з Чернігівщиною. Тож визначили п’ять найпривабливіших «магнітів». Це Батурин, Новгород-Сіверський, Качанівка, Чернігів з його давньою історією і Міжрічинський парк. Утім, це лише маленька дещиця. Бо ж варто додати бурхливу козацьку добу краю. Неймовірними туристичними магнітами Чернігівщини є також її природні багатства та рекреаційні зони. «У нас дуже багато цілющих джерел. Нині також активно працюємо над розвоєм парку дикої природи «Беремицьке», де можна побачити тварин часів Київської Русі. Це наша цікавинка, яку допомагають створювати колеги з Німеччини. До речі, розбудовуємо її в рамках святкування 1000-ліття Чернігівського князівства, яке припадає на ці роки. Ініціатором відзначення цієї дати став голова обласної державної адміністрації Андрій Прокопенко. Загалом ми розглядаємо туризм у контексті економічного зростання».

Сама ж знаменна дата лише свідчить, що історія Сіверщини глибока, і її треба показувати і доносити до загалу, адже через пізнання своєї історії ми збагачуємося духовно і стаємо нацією.

Автор цих рядків висловлює щиру подяку департаменту культури і туризму, національностей і релігій Чернігівської ОДА і всім, хто так активно розвиває внутрішній туризм, за організацію прес-туру. Адже в період пандемії, коли кордони закриті, це, мабуть, є той найсприятливіший час для пізнання рідної країни.
Мандруймо Україною!

Фото автора
golos.com.ua

2 Comments

  1. Алина
    14.08.2020

    Замечательно, что лично мне повстречалась представленная публикация. Стремлюсь накропать научно-популярную работу по сей тематике.

    Відповіcти
  2. Юрий
    14.08.2020

    Эту публикацию нашли абсолютно по воле случая. Вообще она разрешила дилемму, кот-ая тревожила моих родных уже несколько рабочих дней.

    Відповіcти

Залишити відповідь до Юрий Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *