На зустріч з людиною неординарною, талановитою, поетом і воїном Олександром Хоменком до Національного літературного музею України прийшло багато людей.
Прийшли вони почути вірші з війни, а також правду з вуст захисника про те, що бачить там, що відчуває тут, що чекає на всіх нас завтра. Стільки людей – стільки й запитань. Відповіді – в поезіях автора, які незабаром ввійдуть до його нової збірки.
Про творчість Олександра Хоменка поділилися відгуками присутні на заході голова НСПУ Михайло Сидоржевський та професор, літературознавець Юрій Ковалів.
На своїй фейсбучній сторінці Юрій Ковалів опісля написав:
Сьогодні в Національному музеї літератури України за ініціативою Олени Круківської відбувся творчий вечір поета-воїна Олександра Хоменка, мого колишнього студента з 90-х років. Як він змужнів! В його шорстких верлібрах відчувається суворий подих війни в її предметній конкретиці, крізь яку проступають історіософські візії, логограми етноментальної пам’яті, вітальні ознаки безпафосного героїчного чину, метафора буття в напрузі екзистенційного вибору на межі. Його поезії сприймаються розважними світлинами воєнних буднів, інтерпретованими її безпосереднім учасником, наділеним стилістикою інтелектуального пафосу. О. Хоменко виводить монологічну інерцію епічної лірики в комунікативне поле напруженого діалогу з активною циркуляцією ідей. Це в нього в крові. Ще студентом він, наділений здоровим скепсисом, виявляв схильність до полемік, ставив під сумнів ті чи ті вишівські, філософські чи літературно-історичні канони. І це – прекрасно. Такі ознаки властиві й сьогодні кандидату історичних наук, який свідомо взяв зброю для захисту себе, своєї родини, України, став одним з мотивованих, статечних воїнів ЗСУ за покликом серця, за потребою свободи. Хай Господь оберігає Сашка і його побратимів по зброї.
Своїми враженнями від зустрічі з поетом-воїном поділилася і поетка, науковиця Тетяна Шептицька:
Яка ж це розкіш у темні часи насолоджуватися інтелектуальними розмовами, плином думки й чуття тих, кого знаєш ніби давно і водночас відкриваєш із несподіваного боку. Неймовірно вдячна Сашку Хоменку за цю можливість, як і за нагоду зустріти людей, яких вже давно не бачила! На творчій зустрічі Сашко постійно підкреслював, що інтелігент – це передовсім стиль. А він його, поза сумнівом, має, адже есеїстику, літературно-критичні роздуми й поезію Хоменка ні з ким не сплутаєш. В цьому стилі демократизм (бо “Сашко” – не про фамільярність, а рівність) і глибока філософічність поєднуються із заглибленістю у віки української літератури. Та тексти Сашка не відсторонені й холодні, а емоційні, їм властива, як сказав Юрій Іванович Ковалів “інтелектуальна пристрасть”. У нових його віршах багато метафор, які викликають сльози або народжують цілий ланцюжок асоціацій з іншими розповідями, які всі ми чуємо від рідних і друзів, що воюють на сході (білі хати Зайцевого як втрачена Атлантида, що зберігалася у рушниках, молитовниках, городах, хата як прихисток і оберіг).Дуже вдячна Сашку за розуміння, що мирний Київ – “умовний спосіб дієслова, бо дракон близько, темрява дихає”. Але в усіх наших зустрічах, виставках, фестивалях, посиденьках у кав’ярні і навіть червоних помадах на жінках є ще одна мета: підкреслити, що ми – живі! Дякую за зустріч і захист!
