30 жовтня в столичному коворкінгу “Generator” відбулася презентація документальної стрічки “Звільнити слово” про українських журналістів, які опинилися в російських тюрмах і катівнях за свою професію та громадянську позицію. Захід організувала Національна спілка журналістів України у співпраці з Міжнародною комісією з питань зниклих безвісти.
Голова НСЖУ Сергій Томіленко нагадав, що нині в російській неволі перебувають щонайменше 28 українських журналістів. І ця цифра, на жаль, може змінюватися щодня. “Росія забирає наших колег, судить їх за вигаданими звинуваченнями й тримає за тисячі кілометрів від рідних. Ми маємо говорити про це. Бо мовчання – саме те, на що ворог найбільше розраховує”, – зазначив він.
Перший секретар Посольства Норвегії в Україні Карл Наккен, запрошений на прем’єру, підкреслив, що Україна й надалі отримуватиме необхідну підтримку від його держави.
Особливо сильним моментом заходу став виступ журналіста УНІАН Дмитра Хилюка, якого російські військові викрали навесні 2022 року на Київщині. Після викрадення чоловіка утримували в різних російських в’язницях. Повернувся в Україну 24 серпня 2025 року в результаті обміну. “Коли я опинився вже в себе вдома, перше, що почав робити, – шукати рідних тих, з ким був у полоні. Щоб передати їм інформацію…”, – розповів Дмитро Хилюк.
Щодо фільму, то його творцями проведено величезну й дуже важливу роботу. Стрічка показує не лише факти й дати. Вона показує дихання страху, смак безсилля і, що найголовніше, неймовірну силу тих, хто не зламався. Глядачі дізналися про журналістів, яких забирали з домівок, редакцій, блокпостів, про тих, хто вже повернувся і про тих, на чиї голоси й досі чекають.
Після показу відбулося відкрите обговорення. У ньому взяли участь представники органів влади, медійних організацій та герої стрічки, зокрема дружина журналіста, письменника, який і досі в полоні, Сергія Цигіпи – Олена Цигіпа. Голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова Ярослав Юрчишин підкреслив, що повернення полонених – спільне завдання і держави, і суспільства: “Всі маємо об’єднуватися і діяти заради тих, хто зараз не з нами через війну. Це для росії люди всього лише статистика. Для нас – найвища цінність”.
Учасники показу зійшлися на думці, що стрічка розпочинає ще вагомішу, ще суттєвішу, ще відповідальнішу розмову про свободу слова як про питання національної безпеки, людської гідності та права бути почутим. А ще нагадує всім: поки журналісти в полоні – не маємо права мовчати, поки їхні історії не завершені – боротьба триває.
