«Мар’яна завжди в свої сольні програми включає пісні Донеччини, — каже пані Катерина. — Багато років тому вона познайомилася з Іриною Крюченко — керівником гурту „Заграйярочка“ і, коли 2015 року ми поїхали на Донеччину, донька сказала, що перш за все ми мусимо потрапити у Волноваху. Учасники гурту зустріли нас співом — і це було щось надзвичайне: така щирість, широта степів! Відтоді я мріяла, щоб ці люди приїхали і показали своє мистецтво у Львові».
Про свій народний пошуково-дослідницький фольклористичний гурт «Заграйярочка» Волноваського районного центру культури і дозвілля Донецької області розповідає Ірина Крюченко: «14 років я займаюся пошуком і записом звичаїв, обрядів, пісень нашого рідного степового краю. Видала дві книжки про наші традиції. Ми чи не єдиний колектив на Донеччині, який займається саме такою справою. Я буваю в різних регіонах України і мені прикро, що, скажімо, на Рівненщині 30 фольклорних автентичних гуртів, а на Донеччині лише ми. Усі співають більш сучасні пісні і називають їх народними. Мало хто має розуміння про автентику, про свою історію і традицію. Наш колектив займається цим відродженням, а у нашому регіоні то дуже важко. Навіть тоді, півтора десятки років тому, коли утворився наш колектив, було непросто. З початком війни мені довелося усі костюми з нашої кімнати-музею у Волновасі перевезти до себе в село. Але з поверненням наших хлопців я повернула їх назад і знову почала набирати колектив. Бо багато хто поїхав: хто на Західну Україну, хто в столицю, а були й такі, хто мав родичів у Росії, то поїхали до них». Цікаво, що «Заграйярочка» — родинний гурт, у якому співають бабусі, мами, онуПані Ірина розповіла, що їх помітив відомий телеведучий Костянтин Грубич, який знімав передачу про волонтерів. Послухавши пісні у виконанні «Заграйярочки», він запросив гурт стати учасниками його програми. Власне, завдяки цьому і став можливий вояж гурту до Луцька. А дорогою додому вони мали вільний день у Львові, який провели не лише у знайомстві з нашим містом, але й встигли поспілкуватися і презентувати свою творчість тим, хто любить і шанує автентичний спів, українські звичаї і традиції.
Концерт-зустріч відбувався у репетиційній залі Першого театру. Усі, хто прийшов того вечора сюди, були вражені автентичним співом гостей з Волновахи. Щоправда, із майже сорока учасників «Заграйярочки» приїхали лише десять, але від цього їхні пісні не стали менш заворожуючими. Проте вони не лише співали. Ірина Крюченко розповідала про свій колектив, про його учасників, про одяг, який вони або відновлюють за старими фотографіями, або реставрують. Сама пані Ірина була вбрана у весільний наряд своєї бабусі з Черкащини. Перед виконанням кожної пісні була розповідь про те, коли, де, за яких обставин вона виконувалася.
Людмила Пуляєва-Чижович
Високий Замок
