Лев (Левко) Сильвестрович Лепкий (літературні псевдоніми: Леле, Оровець, Льоньо, Швунг, Зиз; 7 грудня 1888, Поручин — 28 жовтня 1971, Трентон — український поет, прозаїк, журналіст, редактор, композитор, художник. Син Сильвестра, брат Богдана та Миколи Лепких.

Ще навчаючись у Бережанській гімназії та під час університетських студій у Львові, Лев Лепкий поринає у вир громадського і культурного життя, організовує театральні гуртки молоді, виступає з хорами в селах і містечках Галичини. Під час навчання у Краківській академії мистецтв разом зі студентськими аматорськими театральними та співочими гуртками їздив на виступи на Буковину, до Німеччини та Австрії.

Разом із друзями організував Січові організації на Бережанщині та в околицях Борислава. Один з визначних діячів товариства «Сокіл» до І-ї СВ. Згодом перейшов до «Пласту».

Поручник резерву армії Австро-Угорщини. З початком І-ї світової стає одним із перших організаторів Легіону Українських Січових Стрільців[2]. Служив, зокрема, у ІІІ курені УСС, де у званні поручника був командантом кінної сотні, брав участь у боях поблизу Кам’янця.

“Капітула” – штаб – ордену “Лицарів Залізної Остроги”. З “інсиґніями” – відзнаками – стоять: у центрі з булавою “великий комтур” ордену четар Іван Цяпка, ліворуч від нього меч тримає “малий комтур” – сотник Володимир Білозор, зі щитом – “окличник” поручник Михайло Девоссер, із кийком “обрядник” четар Лев Лепкий – “великий майстер церемоній”. Фото зроблене 25 лютого 1917 року.

Разом з Романом Купчинським, Михайлом Гайворонським, Юрієм Шкрумеляком, Антоном Лотоцьким творив стрілецькі пісні й інші художні твори, в яких закарбовано історію УСС.

Листівка до пісні Лепкого «Бо війна війною» О. Куриласа.

Автор низки пам’ятників на могилах січових стрільців, зокрема у Винниках біля Львова.

Після закінчення війни Левко Лепкий активно займався літературною, редакторською роботою. У 1931—1939 працював директором українського курорту «Черче» біля Рогатина, був одним із його співзасновників.

У 1939 році, з початком Другої світової війни, виїхав до Кракова, де жив і працював його брат Богдан, а відтак — до США.

У США включився в громадське життя української діаспори, відновив видавництво «Червона Калина», публікував спогади, оповідання, вірші та нові пісні.

Найбільше відомий як автор широко популярних стрілецьких пісень, зокрема, «Гей, видно село», «Бо війна війною», «Колись, дівчино мила», мелодією до знаменитих «Журавлів» його старшого брата Богдана Лепкого.

Літературна спадщина Лева Лепкого, зокрема, твори стрілецького та міжвоєнного періодів, що були опубліковані раніше, а також взяті з рукописного архіву поета, зібрані у книзі «Лев Лепкий. Твори».

Окремі твори:

  • Ле-ле: Перший голова Ревкому, фарса на 1 дію зі співами, дієвих осіб 7. 20 стор. — вид. «Русалка»
  • Ле-ле: Після равту, фарса на 1 дію зі співами. Дієвих осіб 6. 24 стор. — вид. «Русалка»

7 грудня 2018 року на державному рівні в Україні відзначається пам’ятна дата – 130 років з дня народження Левка (Льва) Лепкого (1888-1971), письменника, видавця, редактора, композитора, художника.

Джерело:  https://uk.wikipedia.org/wiki/Лепкий_Левко_Сильвестрович