Андрій Гінкул: «У нашій країні все відбувається правильно, тільки дуже повільно»

Чи може одна людина водночас якісно, фахово робити кілька справ? Так. Якщо ці справи мають об’єднуючу мету – змінити на краще країну, де живеш сам і де живуть твої діти.

Андрій Гінкул – український громадський діяч і експерт з питань територіального розвитку та енергозбереження, голова правління ГО «Центр реформ та місцевого розвитку», керівник Асоціації енергоаудиторів у ЖКГ та Української асоціації активного та екологічного туризму. Він працює більше ніж 24 години на добу. Бо звіряє час не за годинниковою стрілкою, а за результатами зробленого.

Про навчання, знання та досвід

– Я вічний учень. Мої найближчі друзі – це саморозвиток, відповідальність, дисципліна. Є така книжка – «Геніями не народжуються». Це про мене. Виявляється, за кодом ДНК люди однаковими народжуються. А потім вони виховуються в різних умовах. Навчаються, працюють, спілкуються з друзями… Я переконаний, що будь-які успіхи в житті досягаються, в першу чергу, бажанням і працею.

Це важливо – уміти вчитися. Особливо нині. Світ змінився. Коли ми навчалися в школі, було, наприклад, дві програми телебачення, а зараз їх сотні. Шоколадка у мене вдома з’являлася, як тато приїжджав зі Львова, куди їздив на сесію до консерваторії. А зараз в шоколаді нашим дітям можна «втопитися». Подібна доступність розбещує і вбиває мотивацію. Я – за дисципліну й ефективне конструювання графіків дня. Я не обмежую себе тільки в одному – можливостями розвиватися. Мене так виховали батьки.

Вони викладали музику, тому я окрім середньої школи закінчив ще й музичну. Грав майже на всіх духових інструментах. Я був неслухняним учнем, але дуже розумним J. Маючи не найкращу поведінку (завжди висловлював власну думку, відстоював її), отримував найвищі оцінки з усіх предметів.

Своїм дітям, школярам, кажу – розраховуйте на себе, не спиняйтеся ніколи в навчанні, будьте разом завжди. Це непросто. До всього цього треба докладати зусиль. Адже без цього в житті ніяк.

Про життя на пограниччі

– Дитинство я провів у містечку Вижниця на Буковині. Хоча народився у селі. То було 17 грудня 1975 року у Сторожинецькому районі, на татовій батьківщині. Снігу того дня насипало – ні пройти, ні проїхати. Маму тому й лишили народжувати у ФАПі. Це навіть не сільська амбулаторія. Все обійшлося добре, але за збігом обставин не тільки моє народження, а й все життя проходить «на пограниччі». Філософія? Можливо. Але у мене таки є умовна лінія кордону.

Я завжди працюю на краю (on the front edge), я завжди на краю (є така пісня в Aerosmith). Я роблю інновації. Завжди роблю те, чого ніхто до мене не робив. Слоган однієї з наших компаній – «Експерти з неможливого». Ми такі є, ми це робимо. Коли нічого невідомо, тоді нас кличуть.

Про важливість самоідентифікації

– 90-ті роки, коли прийшов час обирати професію, для вчителів були особливо тяжкими. І я вирішив йти своєю дорогою. Вступив на юридичний факультет Чернівецького університету. Батьки не були проти.

Ще під час навчання в університеті активно брав участь у діяльності Асоціації молодих юристів, яку на той час очолював Арсеній Яценюк. Мав друзів у Києві. Отримавши диплом, поїхав у столицю. Щоправда, першу роботу втратив через півроку. Керівництво посварилося з інвестором і фірма розвалилися…

Та недарма кажуть, що все, що відбувається з нами, то тільки на краще. У пошуках нової роботи я натрапив на стежку, яка привела мене в ту сферу, де й нині почуваюся, як риба у воді. І фах юриста тут необхідна умова. Головне, щоб обрана діяльність була приємною і комфортною для себе й ефективною для суспільства. Без компромісів із совістю та цінностями, звісно.

Я почав займатися менеджментом і консалтингом. Отримав ще один диплом, закінчивши, до речі, разом із дружиною Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, факультет управління підприємствами. Менеджмент-консалтинг – це між юриспруденцією і економікою. Ти не можеш працювати в управлінській сфері, якщо в тебе нема цієї бази. Це динамічне середовище, це саме життя. З щоденними конструкціями, документами, обліковим законодавством, фінансами, маркетингом, правилами гри.

Про гроші та громадську діяльність

– Хороша команда потребує грошей. Робити справу аби з ким немає сенсу. Гроші мені треба для того, щоб працювати з професіоналами.

Робота в сфері громадської експертної діяльності потрібна – це створює середовище. Одні приходять сюди заробити, інші – щось зробити. Вони разом працюють на одному полі. Мають право на існування. Питання тільки, кого більше і як швидко й ефективно кожен з них працює.
Наприклад, 10 років тому Олександр Мазурчак, на той час міський голова Кам’янця-Подільського, заснував Асоціацію енергоаудиторів у житлово-комунальному господарстві, якою я нині опікуюся. Він з командою практично створили в Україні ринок енергоефективності. Адже раніше цього просто не було. Була кафедра в КПІ, де вчені казали, що треба зберігати енергію. Наша Асоціація створила умови для масового комплексного підходу до заощадження енергоспоживання.

Крім цього, я є учасником групи експертів, яка працює над розвитком місцевого самоврядування. Керував проектами «Підтримка інституційної спроможності українських міст в розробці та реалізації політик сталого енергетичного розвитку», очолював проект ЄС «Підтримка реформи місцевого самоврядування в Україні», координую міжнародні проекти громадської організації «Центр реформ та місцевого розвитку». Це ключові знакові проекти. Також ми постійно працюємо з регіональними громадами. Ми створюємо умови для змін.

Про свободу і відповідальність

– Що зараз фактично відбулося в процесі реформування самоврядування? Регіони просили гроші. Їм стільки грошей насипали, що більшість громад повною мірою не використовує ці гроші. Там просто не знають, що з ними робити. Бо разом з грошима вони отримали відповідальність. Так, хочеш грошей – вчися відповідати за них. Англійського філософа Томаса Гоббса ніхто ж не читав. А він говорить, що твоя міра свободи дорівнює мірі твоєї відповідальності. Органам самоврядування кажуть «Завтра у вас будуть гроші». «Ура!», – кричать. «Готуйте документацію» – пропонують громадам. «У-у-у…», – продовжують товктися на місці.

Я патологічний оптиміст. Тому впевнений, що все буде добре. Головне, щоб люди хотіли більше працювати, розраховували на власні сили і позбулися нарешті «совкового» бачення, яке заважає їм до цього часу.

А ще нам потрібна молодь. На жаль, у нас вистачає тих, хто копіює оце «всьо пропало» від своїх батьків, дідів, родичів. У них набір цінностей сформований по типу «Мені винні, я поїхав». Їдь. Тут тобі так само платять, як і Польщі, за мінусом витрат. Тільки тут ти вдома, а там назавжди залишишся емігрантом. Це закони еміграції, які стосується всіх. Якщо ірландці їхали в Штати то вони стали своїми для місцевих лише через три покоління. Точно так і в українців, які свого часу поїхали туди. Раніше загроза життю виправдовувала втечу за кордон. Сьогодні нема виправдання. В тебе своя держава, своя земля, українська мова – власні можливості для життя і розвитку.

Про найскладнішу економічну галузь

– Я є головою правління Української асоціації активного та екологічного туризму. Перша програма розвитку інфраструктури туризму була створена нами багато років тому в Кам’янці-Подільському. Робили щось подібне і для Івано-Франківської області. Розробили минулого року програму розвитку інфраструктури південної Рівненщини.

Туризм – це найскладніша економічна галузь. Треба вкладати в інфраструктуру. Дороги це лише один із елементів. А цих елементів я можу назвати півсотні. Розвиток туризму можливий тоді, коли багато співучасників одночасно співпрацюють: дорога, залізниця, готель, об’єкт відвідування, об’єкт харчування тощо.

Попри все, ця галузь піднялася. Більшість радянського вмерло. З’являються новації. Запуск лоукостів в Україну – це грандіозний стрибок. Ремонт дороги в будь-якому напрямку з Києва – це грандіозний стрибок. 40 поїздів додаткових перед новорічними святами цього року – теж. Три роки чи п’ять тому про це навіть не мріяли. А сьогодні – це факт. І я всередині цього процесу. Спілкуюся з усіма учасниками ринку. То лише здається, що так просто лоукости чи поїзди запустити. Але це нелегко. Це сотні рішень, підписів…

До речі, поїзд Київ-Перемишль запустила не залізниця, а туристи. Поляк Томаш Майка – мій друг. Ми з ним робили Кам’янець-Подільську програму. Коли він свого часу приїхав в Україну працювати на залізницю, в розмові обговорили, що такий поїзд потрібен. Не до Кракова, так хоч до Перемишля. Томаш захопився цим – він з туристичної індустрії і його мотивацією було спрощення для туристів перетину кордону. Зараз цей поїзд користується попитом у людей, яким треба перетнути кордон. І це звичайні подорожуючі. Кілька годин – і ти вже п’єш каву в кав’ярні європейського міста.

У нас все буде добре, але нескоро. Ну, може, років через двадцять.  У нашій країні все відбувається правильно, тільки дуже повільно. Життя йде швидше, ніж ми розвиваємося. Когнітивний дисонанс: «я хочу жити, як в Польщі, а працювати так, як за радянських часів…» Але ж хто не дає тобі вдома працювати, як в Польщі? Там теж свого часу починали з розв’язання подібних до наших проблем.

Українці живуть у чудових умовах: чорноземів валом, палицю уткнув у землю – дерево виросло. Цінність – це співпраця. Треба цінити свою землю. Сядь і думай, що і як зробити, і домовляйся – зі своїм кумом, сусідом, родичем. Треба об’єднуватися і працювати.

Всі хочуть їздити на машинах по рівних дорогах, а податки платити відмовляються. А податки – це дороги, по яких ви хочете їздити. І так у кожній сфері.

Про щастя

– Щасливим мене робить спілкування з такими одержимими і працелюбними, невиправними оптимістами, як я. А також спільні справи, спрямовані на результат.

Біографічна довідка:

Андрій Георгійович Гінкул народився 17 грудня 1975 в Чернівецькій області.

1993-1998 рр. – навчався на юридичному факультеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, отримав фах спеціаліста з правознавства.

1995-1999 рр. – працював юрисконсультом і менеджером зв’язків з громадськістю у приватній юридичній фірмі «Правкон» (Чернівці).

1998 р. – стажер, помічник адвокатів та юрисконсультів у адвокатській компанії «DJ Freeman», Нова судова палата (Лондон, Бірмінгем, Велика Британія).

Цього ж року закінчив курс з міжнародного публічного права, який організували Гаазька академія міжнародного права у Нідерландах та Літня школа з європейської інтеграції та права (Австрія).

1999-2000 рр. – консультант проектів Світового банку з реструктуризації підприємств (компанії Taylor Nelson Sofres Консалтинг, Франція; Arcadis BMB Менеджмент Консалтинг, Нідерланди).

З червня 1999 р. — виконавчий директор консалтингового об’єднання «Навігатор», керівник проектів з регіонального розвитку, енергозбереження та реформування житлово-комунального господарства.

У 2000 р. пройшов курс з підготовки незалежних професіоналів з фінансової реструктуризації та реорганізації підприємств, організований у рамках Проекту фінансової реструктуризації за підтримки USAID, «Deloitte & Touche» та Українського центру постприватизаційної підтримки підприємств.

Цього ж року закінчив курс для арбітражних керуючих у Міжнародному центрі приватизації, інвестицій та менеджменту.

У 2002 р. закінчив курси з управління у торгово-промисловій палаті Каталонії та Німецькій академії менеджменту Нижньої Саксонії у рамках програми стажування керівників TACIS у інжиніринговій компанії IDOM, Мадрид-Барселона, Іспанія.

У 2003 р. отримав другу вищу освіту в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана, здобув фах спеціаліста з управління підприємствами.

2008-2011 рр. – експерт з юридичних питань і стратегій розвитку проекту ЄС «Підтримка сталого регіонального розвитку».

2010-2011 рр. – пройшов серію тренінгів і семінарів на теми «Управління проектним циклом», «Правила закупівель ЄС», «Інфраструктурні проекти за фінансування ЄС», «Умови контрактів FIDIC» у рамках проекту ЄС «Підтримка сталого регіонального розвитку в Україні».

2011-2013 рр. – позаштатний консультант першого заступника Голови Київської міської державної адміністрації з питань розвитку території та місцевої інфраструктури, енергоефективності та туризму.

2012-2013 рр. – провідний експерт з підготовки Плану дій «Україна – ЄС» у галузі туризму та підвищення потенціалу Державного агентства України з туризму та курортів для співпраці з Європейським союзом.

2013 р. – експерт з регіонального розвитку у Кримському офісі ПРООН.

2013-2014 рр. – підготовка та управління проектами за участю міжнародних організацій ЄБРР, USAID, ЄС, CIDA, GIZ, SDC для Асоціації міст України, Інституту Громадянського Суспільства та Асоціації енергетичних аудиторів.

2014-2015 рр. – експерт-керівник проекту «Підтримка інституційної спроможності українських міст у розробці та реалізації політик сталого енергетичного розвитку», що був реалізований за підтримки проекту USAID «Муніципальна енергетична реформа в Україні».

2015-2016 рр. – керівник проекту ЄС «Підтримка реформи місцевого самоврядування в Україні». Проект реалізований у співпраці з Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Бюджет проекту – близько 740 тисяч євро, з яких більше 660 тисяч євро – фінансування ЄС.

З 2016 р. займається експертною та інституційною підтримкою створення Агенцій регіонального розвитку в областях, зокрема, через громадську організацію «Центр реформ та місцевого розвитку».

Одружений. Має двох синів.

Активний громадський діяч. У 1998-2003 р. був активним членом київського осередку Всеукраїнської молодіжної організації «Спілка української молоді в Україні».

Має 17-річний досвід в Україні як експерт та менеджер проектів для Світового банку, програм міжнародної технічної допомоги та проектів ЄС TACIS, Європейського банку реконструкції та розвитку, USAID, CIDA та Програми розвитку ООН.

2002-2006 рр. – помічник-консультант на громадських засадах народного депутата Євгена Гірника (Блок Віктора Ющенка «Наша Україна»).

Виконавчий директор і координатор напрямку міжнародних проектів Асоціації енергетичних аудиторів у ЖКГ, член правління ГО «Українська асоціація менеджмент-консультантів».

Експерт ВГО «Клуб Мерів», Всеукраїнського об’єднання підприємців малого та середнього бізнесу «ФОРТЕЦЯ».

Голова правління громадської організації «Українська асоціації активного та екологічного туризму».

Директор Асоціації «Національна туристична організація України».

Голова правління громадської організації «Центр реформ та місцевого розвитку».

З 2017 р. – Голова Громадської ради при Міністерстві юстиції України.

Регулярно бере участь у національних та регіональних радіо- і телеефірах в Україні у програмах з питань децентралізації і регіонального розвитку, енергоефективності, розвитку туризму і питань юстиції.

Серед публікацій:

2013 р. – посібник «Як створити стійку Агенцію Місцевого Розвитку» (на замовлення Проекту ЄС/ПРООН «Підтримка регіонального розвитку Криму»).

2015 р. – посібник «Каталог кредитних, грантових програм та програм міжнародної технічної допомоги в сфері енергоефективності» (за підтримки USAID).

Журналіст, письменник, громадський діяч.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *