Гуцульський храм

Ольга Дубовик
Світлини автора та Миколи Сергійчука

На Вижниччині з величезним успіхом пройшов XXVI Міжнародний гуцульський фестиваль

А знаєте що? Я побувала в Україні. Омріяній. Випещеній глибоко в душі. Жаданій. Там хочеться дихати на повні груди, співати й танцювати. Там все – від мови до наїдків сутнісно є українським. Саме такою – Українською – мрію бачити всю Україну – від Сум до Херсона, Одеси  й Сімферополя, від Луцька до Луганська й Донецька.

А, власне, що сталося ? В останні дні літечка-2019 у Вижниці, на Буковині відкрила я для себе особливу, глибинну і могутню Україну з живими традиціями і спадщиною предків.  Завдячую події:  місто, яке йменують Воротами Карпат , з 30 серпня по1 вересня  стало ареною  XXVI-ий Міжнародного уцульського фестивалю. З’їхалися гуцули з усієї України та  світу:від США , Канади, Італії до Молдови, Румунії і навіть Китаю. Загалом місто з 50-тисячним населенням прийняло більше 2500 тисяч гостей і 725 учасників фестивалю.

«В Буковині, на долині –

Вижниця прекрасна.

Така собі як писанка:

Сонячна та ясна!»

Перший Міжнародний гуцульський фестиваль відбувся 1991 року на полонині Запідок біля Верховини  на Івано-Франківщині. Згодом гуцульську ватру запалювали  Рахів, Яремче, Надвірна, Румунія.

– Вчетверте за 28 років від заснування Вижниччина має за честь приймати фестиваль , – каже  голова Вижницького районного осередку ГО «Всеукраїнське товариство «Гуцульщина» Василь Марчук . –  Тож нехай храмове свято гуцулів наповнить бесаги людей з  усенької України  здоров’ям, миром  гараздами !

Охайна, затишна Вижниця  над оспіваним Черемошем – ніби Чаша Сонця поміж Карпат. Справляє враження не просто українськости, а ментальної  європейськости в усьому: від назв вулиць  ( Українська, Володимира Івасюка,площа Героїв Майдану, В’ячеслава Чорновола, Романа Шухевича ) до культури поведінки в громадських місцях ( ніхто не штовхається, не хамить, не осмикує дітвору , а навпаки – люди відкриті, гостинні, природні ).

Та й  три доби фестин – то три дні могутньої, сонячної,незборимої енергетики. Після цього і захочеш забути Гуцулію – не зможеш: магнетизм цього краю – непереборний…

«Закувала зозулечка

Та й на верховині.

Слава нашій Гуцульщині!

Слава Україні!»

Гуцули – цеетно-культурнагрупазахіднихукраїнців, які живуть у Карпатах та Закарпатті. Це – Івано Франківська, Чернівецька і Закарпатська області (Верховинський, південна частина Косівського й Надвірнянського районів Івано-Франківської області, Путильський та південна частина Вижницького району Чернівецької області й у більшій частині Рахівського району Закарпатської області). Територія Гуцульщини в Україні — 6,5 тис. км². На півночі Румунії — мармароські та південно-буковинські гуцули.

Оскільки в горах небагато орної землі, то зродилося  особливе полонинське господарювання: обійстя-гражди, полонини для  випасу худоби, сироваріння, вишукане декоративно-ужиткове мистецтво, пісні, танці.

Гуцуличи не єдина групаукраїнського народу, для якої вівчарство і лісосплав завжди були визначальними. Аби мандрувати горами  й  полонинами, гуцулививели породу малих і витривалих коней – «гуцуликів». День на полонині починався і завершувався грою на трембіті – унікальному карпатському духовому інструменті.

Вікіпедія називає гуцулів  нащадками найстародавнішого племені літописних уличів. Є  чимало інших версій щодо їхнього походження: згадують про кіммерійців, тюрків, галлів, східних слов’ян тощо. Та щоб зрозуміти і вивчити гуцулів –  замало й життя …

Як казав відомий етнограф Володимир Шухевич, «Поки у горах є гоноровий гуцул, який шебірує сісти на коня, і який знає, що таке бартка, – такі гори будуть триматися».

«Ой, дана жеж, моя мамко,

Тай і дана, та й дана.

Така наша Буковина

Як намальована».

У гуцулів все починається з благословення. Тож першого дня священики  церков Гуцульщини найперш звершили  молитву в храмі Святого Михайла. А потому за справу взялися науковці: у Вижницькому коледжі прикладного мистецтва  40 доповідачів  науково-практичної конференції  дискутували на тему «Елементи нематеріальної культурної спадщини – сутнісна основа сучасних гуцульських традицій»

Там само презентували  спільний проект Вижницької та Косівської райрад «Популяризація історико-культурної спадщини Гуцульщини за межами етнорегіону шляхом збереження одягових традицій» в рамках програми підтримки ініціатив місцевих карпатських громад, що реалізується Асоціацією “Єврорегіон Карпати – Україна” та фінансується  обласними  бюджетами Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької областей, компанією ДТЕК та ПАТ “Концерн Галнафтогаз”.

Зримим продовженням теми став показ автентичного гуцульського одягу (вбирі) з сіл Іспас, Чорногузи, Виженка та міста Вашківці на великій сцені площі Героїв Майдану.

Гуцулок здавна величають парижанками Карпат: бездоганний смак, вигадливі фасони, веселкове поєднання кольорів. Що не село – то відмінний стрій. Демонструвалася й вбиря, якій більше ста років.

А моделі – поза конкуренцією: і зовсім юні, і поважні, але з якою гідністю несуть оцей матеріально- духовний спадок українського народу, що народжувався в тисячоліттях, а живе і надихає нині і прісно і навіки віків…

Знадобився короткий словник для гостей : знаменита гуцульська безрукавка на хутрі називається «кептар»; шкарпетки з вовни – «капчури»;верхнє чоловіче вбрання – «сардак» тощо.

Здивували й сучасні майстрині. Запам’ялася колекція   жіночого одягу за мотивами гуцульських ліжників в стилі «неофольк» від дизайнерів Оксани Сусяк («Літо взимку»), Наталії Кіщук (« Барвограй»),  Магдалини Криштофяк («Бісерні суцвіття»).

Не залишив байдужими глядачів і показ автентичних сорочок та рушників  від майстринь Ірини та Наталки Андресоляків «Виженські мотиви».

…Відтепер мрію, аби показ гуцульськоївбирівідбувся на Хрещатику в Києві…

Головна ж подія першого дня – Національний  рекорд  України з найбільшої кількості людей у кептарях на одній локації . Необхідно було зібрати щонайменше 100 осіб. Наразі ж  на площі Героїв Майдану  зійшлися  184 гуцулів  у розмаїтих кептарях ( можна  уявити, як їм було спекотно при температурі за тридцять, але ніхто й виду не подавав). Серед «рекордсменів»   – і голова Вижницької райради Михайло Андрюк, і «гуцул» з Харкова, дзвінкоголосий співак Олександр Кварта, і  вижнівчанин Борислав Чечул на скутері для осіб з обмеженими можливостями, і неймовірна красуня-співачка Євгенія Іспас, і  адвокат із Нью-Йорка Роман Карпішка, і працівник скансена у Пирогові Сергій Кузь, і повно дітвори…

-Відсьогодні Вижниця, усі присутні і Вижницька районна рада – рекордсмени України, – сказав представник Книги рекордів України Павло Гришевський. Рекорд встановили 31 серпня  о 19 годині 25 хвилин.

Обабіч сцени – постійно тривала дегустація карпатських чаїв та солодощів, відтворених за рецептами з книги Марії Матіос «Кулінарні  фіглі». Привітні гуцулки пригощали всіх бажаючих .

«Ой, чи ждете чи не ждете

Ви серце ділити.

Без Вижниці не зможете

Ви вже  більше жити».

Другого фестивального дня, 31 серпня, веселкова хода гуцулів простягнулася майже на кілометр та пропливла-проспівала вулицями від центру Вижниці до стадіону «Черемош».

Очолили  колону ветерани російсько-української війни та газди свята – голова Вижницької районної ради Михайло Андрюк, в. о. Вижницької райдержадміністрації Юрій Татарин, голова Вижницької ОТГ Олексій Чепіль, голова Вашківецької ОТГ Микола Перч, народні депутати попереднього скликання Максим Бурбак, Іван Рибак, Василь Амельченко.

Йшли гуцули з усіх районів Вижниччини, гості з Латвії, Румунії, Білгорода-Дністровського.  Вигравали цимбали і скрипки, виспівувалися коломийки , підтанцьовували  дітки у барвистих строях. А молодиці – як вогонь!

Коли на великій сцені  стадіону «Черемош» враз  заграли трембіти,  ведучі Михайло Ковалюк та Ольга Дроняк-Пістащук сповістили провідкриття XXVI Міжнародного гуцульського фестивалю. Щемно линув Гімн України до високих карпатських вершин.  Звідусіль лунало «Слава Україні!»

Після вітальних речей  поважні гуцули підняли прапори та запалили святкову ватру, що й ознаменувало офіційний початок Гуцул-фесту.

-Набувайтеся  Гуцульщиною, – звернувся до святкової громади голова Всеукраїнського  товариства «Гуцульщина» Дмитро Стефлюк. – Уподобайте у своїх домівках гуцульські традиції: шийте кептарі й волосянки, робіть кресані та й одягайте їх у будень і свято… Так як українські воїни на Сході України захищають нашу українську землю, так треба й нам захищати нашу українську, гуцульську культуру.

– Ми не запрошували відомих зірок , щоб люди мали змогу на повну насолодитисягуцульським колоритом, – зазначив директор-розпорядник фестивалю Сергій Вірста.

Цілісінький день колективи з різних куточків Гуцульщини змагалися  у 8 різновидах мистецтва. Театрали полонили серця глядачів на сцені Вижницького будинку культури, фольклористи «запалювали» у селі Банилів,  співаки – у Берегометі, танцюристи – в селі Іспас, а кіномани – у Вижницькому кінотеатрі

З’їхалися аматорські фольклорні гурти (насправді більшість з них – високохудожні виконавці) та гості з Латвії, Молдови, Румунії, Польщі, Львівської, Івано-Франківської областей (вдумаймося: лише Косівщина має аж 300 аматорських творчих колективів).

Сцена на площі Героїв Майдану належала  читцям-гумористам, дримбарям, коломийкарям.

Помилуватися та придбати гуцульські ліжники, вишиванки, посуд можна було «Містечку майстрів».
У Вижницькій районній бібліотеці діяв  гуцульський письменницький портал (презентація книг письменників, які пишуть на гуцульську тематику та на гуцульському діалекті). Серед гостей – неповторна Власта Власенко.

У Будинку художника тривала виставка «Священна Гуцульщина» Миколи та Людмили Рибенчуків. А в кінотеатрі імені Т. Шевченка – фотовиставка, присвячена Івану Миколайчуку.

Паралельно діяли фестиваль ковальства «Симфонія вогню та металу».

А тим  часом кожен гуцульський регіон пропонував кожному свої особливі смаколики. Неподалік від “Гуцульської ватри” готували смачний банош, довбушеву юшку, гуцульські голубці, грибну юшку, барана печеного на вертелі, бограч, гуцульський сир та прирошували всіх гостей.

– Сьогодні пригощаю нашою фірмовою грибною юшкою з пиріжками, – каже директор ресторану «Гетьман» гірськолижного курорту «Мигове» Наталія Беспалова. – Пропоную й скуштувати настоянок на афенах, малині, полуниці…

Тут же розмістилися й ватаги («Асоціація ватагів та виробників сільськогосподарської продукції на полонинах Карпат»). Це щось більше ніж просто  пастухи і вівчарі. Ватаги – унікальні носії високогірної гуцульської етнокультури. Лише вони вміють предковічно варити будз ( гуцульський сир), знають ціну витривалому коню-гуцулику, невибагливій корові-рижці, найціннішою річчю вважають казан, вміють виготовляти бербениці (вироби для зберігання бриндзи) та джергу (подвійні ліжники для пастухів). Лише вони можуть передати  премудрощі своїх ремесел і світогляду  нащадкам.

Увечері  нагородили  переможців за  номінаціями. Зокрема, гран-прі отримав Театр-студія Яремчанського міського будинку культури (керівник – Вадим Сидоренко).

На довершення дня – дзвінкоголосий, високохудожній гала-концерт  за участю зірок естради Наталі Стець, Віктора Совяка, Олександра Кварти, Марини Фіжделюк.

Вночі  розпочався  «Гуцульський движ»: танцювали майже до ранку…

«А ви були у Вижниці

В фестивальну днину

Лишили тут свого серця

Більшу половину»

Першого вересня відлунали могутньою феєрією завершальні акорди фестивалю. Газди дійства з головної сцени дякували учасникам, спонсорам та меценатам , а також здійснили традиційну передачу воза-естафети Косівщині, яка наступного року прийматиме XXVIІ Міжнародний гуцульський фестиваль.

Всі учасники фестивалю, офіційні делегації та закордонні гості, а також підприємці, спонсори і меценати отримали пам’ятні подарунки від організаторів фестивалю.

Але не веселощами єдиними: 1 вересня, між Єкабпільською крайовою Думою (Латвійська республіка) і Банилівською сільською громадою Вижницького району Чернівецької області підписано угоду про співпрацю.

Цього ж дня у самісінькому центрі Вижниці, поруч з будинком культури, де плекали свої зоряні голоси Назарій Яремчук, Володимир Івасюк, Василь Зінкевич, – своє золоте весілля справили Володимир та Валентина Терновчуки. Голова Вижницької ОТГ Олексій Чепіль особисто вручив їм «золоте» свідоцтво про шлюб, а син та онуки – нові золоті обручки. Аби все починалося спочатку…

…Так народилася ще одна моя мрія: аби Міжнародний гуцульський фестиваль відбувся на Хрещатику в Києві…

_______

P.S. Журналісти сердечно дякують за щиру допомогу у підготовці фоторепортажу очільниці відділу культури  Вижницької райдержадміністрації Наталії Додяк, а за комфорт і затишок – готельно-ресторанному комплексу «Гірський узвіз».

 

                

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *