Колія широка й вузька

В світлі подій останніх 1-1,5 років, виникає справедливе запитання: яке явище, яка знакова подія в Україні може стати надійним маркером, що дозволить безпомилково констатувати— так, безперечно, ми йдемо в Європу, й наш вибір є остаточним і безповоротним?! На мою скромну думку, ознакою такої незворотності слугуватиме переробка всіх залізничних колій України на вузький (європейський) розмір. Чому?..


Історія з прокладанням в Російській імперії першої залізниці від Санкт-Петербурга до Москви (Царськосільської залізниці) під керівництвом австрійського інженера Франца Антона фон Гарстнера який обросла легендами й анекдотами, часом навіть непристойними. Та в будь-якому разі очевидно, що “російський стандарт” залізничної колії відрізняється за розміром від “євростандарту” колії… І саме в кордонах колишньої Російської імперії й почали прокладатися т.зв. широкі колії.


Відтоді минуло не одне десятиліття. І вже в наш час, з початком російської агресії на Донбасі в мережі періодично вивішуються відео, на яких фіксується пересування цілих залізничних ешелонів з військовою технікою в напрямі російсько-українського кордону.

Переглядаючи такі відеосюжети, я незмінно згадую, що безборонний проїзд ешелонів з військами та спецтехнікою з російської території на українську є можливим завдяки тому, що у нас однаковий розмір залізничної колії. Отже, якщо говорити чесно, за “гамбурзьким” рахунком, то повсюдне збереження на території України широких колій є питанням національної стратегічної безпеки… Бо чим довше ми зберігатимемо повсюдно широкі колії, тим довше росіяни матимуть шанси перекидати залізничні ешелони з військами та спецтехнікою хоч до наших західних рубежів!

Звісно, на окупованій частині Донбасу перемостити колії зараз вже не вдасться. До того ж, якби ми навіть спромоглися перемостити широкі колії на вузькі по всій іншій території України, це не було б «залізною» гарантією того, що росіяни не могли б загалом перекидати війська навіть вузькими коліями. Технічно проблема вирішується “перевзуванням” вагонів, платформ, цистерн та ін.:

  • вони піднімаються домкратами;
  • вагонні возики з широко поставленими колесами знімаються й відганяються;
  • натомість під вагони, платформи, цистерни та ін. підганяються вагонні возики з вузько поставленими колесами, на яких рухомий склад далі й пересувається.

Однак для цього потрібно мати, як мінімум:

  • достатню кількість вагонних возиків з вузько поставленими колесами;
  • обладнані пункти для “перевзування” і технічні засоби для цього (домкрати);
  • навчений персонал, у якого руки не з дупи ростуть (бо якщо під час руху переставлені вагони позлітають з нових возиків, буде біда).

Окрім того, “перевзування” займає певний час — а коли йдеться про перекидання залізницями військ і спецтехніки, фактор часу може відігравати неабияку роль в перемозі однієї сторони протистояння над іншою.

Додатковий бонус: перешивання всіх залізничних колій України на вузький розмір справить на росіян не менше психологічне враження, ніж приведення до ладу російсько-українського кордону, запровадження біометричного контролю на наших кордонах, відродження Збройних сил України тощо.

Додатковий бонус: нові можливості для розвитку залізничного сполучення з Європою — бо зараз “перевзування” вагонів відбувається на кордоні України з Польщею, Словаччиною та Угорщиною, а якщо ми перешиємо наші залізничні колії (наприклад, поетапно — спочатку до Львова, потім до Києва, потім до східних кордонів), то потяги між Україною і Європою курсуватимуть безперешкодно.

Додатковий бонус: організація нових робочих місць.

Звісно, перешивання колій — задоволення не з дешевих. Але чим далі затягувати вирішення проблеми, тим дорожче нам це обійдеться. Бо йдеться (повторюю) про стратегічну безпеку нашої держави.

Український письменник, журналіст і блогер

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *