Кому заважає газета «Культура і життя»?

Євген Букет,
головний редактор видання,
публіцист, почесний краєзнавець України

Якщо хто не знає, то Видавниче товариство під назвою «Культура і життя» було засноване у Харкові Гнатом Хоткевичем 1912 року. Він же з січня 1913 став редактором тижневика «Вісник культури і життя», що видавався в Києві. У виданні висвітлювалися новини культури, під якою розумілися будь-які галузі людської діяльності та їх наслідки: мистецтва (література, малярство, скульптура, музика), наука і техніка, спорт, організація й самоорганізація людей у цілеспрямовані спільноти, задачі й загадки, ін. Від цього тижневика сучасна «Культура і життя» веде своє літочислення.

Впродовж 105 років існування газета висвітлювала й продовжує висвітлювати культурне життя України, актуальні соціально-державні питання, проблеми розвитку сучасного мистецтва. Чого варті лише імена людей, які над нею працювали! Головними редакторами, опісля Гната Хоткевича, були: український письменник Василь Еллан-Блакитний, авіаконструктор, репресований журналіст Євген Касяненко, драматург Іван Кочерга, письменник, сценарист Юрій Костюк, письменник-фантаст, театральний критик Володимир Владко, поет і публіцист Петро Біба, письменник, лауреат Премії Міжнародного фонду імені Тараса Шевченка Федір Зубанич та інші.

Історія видання цікава і вагома, як і саме видання. Але, на жаль, влада всіляко перешкоджає процесу реформування друкованих ЗМІ. Не оминула така доля і нас. Прикро і боляче, але якщо нічого не зміниться, то наш читач, і не тільки наш, може залишитися без улюблених газет і журналів.

Звичайно ж, це дуже специфічний сегмент видань, адже в переважній більшості вони є україномовними, мають десятиліттями складену журналістську школу та здебільшого походять ще з радянського періоду. І тому дивно, що саме нинішня влада під приводом роздержавлення намагається ліквідувати ці ЗМІ, замість того, щоб підтримувати і розвивати. Окремі представники «державної влади» свідомо, прикриваючись законом «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» №917-VIII, розробка якого починалася в часи Януковича, реалізують дуже серйозний антиукраїнський план щодо знищення останніх острівців україномовної преси.

Тобто, якщо аналізувати все, що нині відбувається в цьому питанні, то виходить, що в умовах інформаційної війни українська, здавалось би, влада замість підтримки рідного слова потурає агресору, який безперешкодно розповсюджує антиукраїнські видання на всій території України.

У газетних кіосках ми майже не бачимо україномовної преси. Якщо в Києві ще можна знайти окремі видання, то на розкладках преси невеликих міст, селищ міського типу та сіл маємо мінімум україномовних друкованих видань, або взагалі їх немає. В той же час наш ринок наповнюють друковані масовими накладами видання, які здебільшого є клонами російських і демпінговими цінами витісняють українські аналоги. На їхніх шпальтах відверто пропагують «руській мір» і ведуть антиукраїнську діяльність. Може, представники влади думають, що зараз ніхто не читає пресу і всі шукають новини винятково в мережі? Таким чиновникам я раджу виїхати 50 кілометрів від Києва, щоб побачити, яка там якість Інтернету і промоніторити скільки людей цікавляться пресою та що вони читають. Вони б побачили дуже страшну картину, бо Росія не шкодує грошей на інформаційний фронт, і для іноземного читача, зокрема для українців випускає сотні назв друкованої продукції.

На сьогодні кілька наших видань, які культурно виховували і збагачували пересічного українця, вже стали історією. Вони призупинили свій вихід. І нікому нема до цього діла. А причина – недофінансування Міністерством культури та саботаж чиновниками реформування.

Нещодавно Верховна Рада України провалила зміни до законодавства, які дозволяли трудовому колективу перереєструвати видання з такою ж назвою, якщо орган державної влади не виконав закону і не вийшов зі складу засновників.

Наразі я вже отримав повідомлення про скорочення з 1 січня 2019 року. Адже згідно з чинним законом про реформування Міністерство юстиції буде зобов’язане ліквідувати свідоцтва про державну реєстрацію тих видань, в яких засновники, органи державної влади, саботували реформування і не повиходили зі складу співзасновників. Міністерство культури України, зокрема міністр Євген Нищук, з 2016 року не видає наказ (який він зобов’язаний був видати, згідно з цим законом, у місячний термін після надходження рішення трудового колективу, яке ми ухвалили 30 березня 2016 року) про вихід зі складу співзасновників та не підписує угоду про правонаступництво, яка має передати права засновника від органу державної влади, в даному разі від Міністерства культури, до трудового колективу редакції.

Ми виконали всі покладені на нас вимоги законодавства і стоїмо в переліку об’єктів реформування Держкомтелерадіо. В той же час, ми не можемо отримати нового свідоцтва, через саботаж Міністерства культури України. Тепер уже й ДП «Преса» надіслало нам листа, в якому йдеться про те, що коли ми не надамо до 1 січня нового року нове перереєстроване свідоцтво, то вони не будуть доставляти нашу газету до передплатників. Ще й накладуть штраф на «Національне газетно-журнальне видавництво» через невиконання закону.

Припускаю, що причина нереформування тижневика може полягати в приміщенні, це 500 кв. м в Національному центрі Олександра Довженка біля метро «Голосіївська». В Довженко-центрі вже більше року йдуть ремонтні роботи, будівництво. Відповідно, наші 500 кв. м не дають «розглядати» даний об’єкт в комплексі. Закон про реформування передбачає наступний важливий момент: з 1 січня на наступні три роки редакції залишаються в своїх приміщеннях і до того ж набувають право суборенди. Ми могли б тоді здавати частину площі, заробляючи кошти на виживання та розвиток українських видань. Якщо ж ми не пройдемо через закон про реформування, то опинимось поза правовим полем і проблема для забудовників зникне сама собою. Після 1 січня 2019 року прийдуть представники Міністерства та охоронні фірми, які викинуть нас на вулицю та заберуть приміщення. Цей сумний сценарій – реалії нашого часу.

Разом з тим, на сьогодні триває передплата щотижневика «Культура і життя». Передплатити газету можна у будь-якому відділенні Укрпошти. Вартість видання з доставкою для розповсюдження на території України на 6 місяців 2019 року – 210,42 грн, передплатний індекс – 60969.

Сподіваємося на підтримку з боку читачів, наших постійних і нових передплатників. Така підтримка на часі і дуже нам зараз потрібна. Бо тільки разом ми ще можемо протистояти безглуздим законам і недобросовісним діям з боку чиновників.

краєзнавець, журналіст і громадський діяч

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *