Проект, про який “Еліта” розповідала раніше, репрезентує 30 успішних вихідців з України, які роблять кар’єру у Чеській Республіці, руйнуючи стереотип про «некваліфікованого» українського заробітчанина.
Йдеться про топ-менеджерів і вчених, банкірів і художників, реставраторів та лікарів, спортсменів і музикантів, а також генетиків, біохіміків, програмістів, архітекторів, інженерів-конструкторів, хореографів, солістів опери і балету та навіть паркуристів. Їхні професійні успіхи, життєву філософію та хобі. Звичайно, серед них є чимало унікальних українських жінок.
Ось, розповіді саме про таких:
Наталі Руден
Модельєр, володарка почесної премії Масарикової академії мистецтв «За творчу діяльність» (Прага, 1996), титулу «LadyPro» в рамках нагородження «Топ-100» кращих фірм ЧР (2013) тощо.
КРЕДО: «ЖІНКИ ХОЧУТЬ БУТИ ПРЕКРАСНИМИ!» ДЖАННІ ВЕРСАЧЕ
Народилася в Києві. Закінчила Київський національний університет технологій та дизайну. Від 1992 року розвиває в Чехії власний бренд. Потомствена кутюр’є– обрала шлях матері. Входить до першої п’ятірки іменитих модельєрів ЧР та Словаччини. Її колекції мали гучний успіх у Лондоні, Нью-Йорку, Петербурзі, Торонто, Единбурзі, Києві, Москві. Одяг з її колекцій носять представники політичної, художньої та бізнес-еліти Чехії. Багаторазовий головний модельєр конкурсів «Міс Чехії» і «MissFace», зокрема, 2017 року. Співпрацює з такими відомими моделями як АндреаВерешова.
– Наша особистість прихована всередині нас, я намагаюся «оголити» цю індивідуальність, – розповідає Наталі Руден. – У цьому ми близькі з Версаче. В іншому розвиваю власний творчий почерк, хоча й стежу за новинками в галузі тканин. Наприклад, шовк для колекції «Океан» виготовили зановітніми технологіями на моє спецзамовлення. Мене завжди надихала чиста лінія людського тіла, особливо після знайомства з картинами АмадеоМодільяні. Втім, запалююся не тількивід мистецтва, а й від самого життя. Наприклад, провідною думкою моєї колекції «L’ARTE DI VIVERE» було: «Краще шкодувати про те, що щось відчув, ніж про те, що нічого не відчув зовсім». Мене вабить алхімія буття, нескінченний процес самовдосконалення. Так народилася колекція «Алхімія». Назагал у моєму творчому доробку понад 30 авторських показів.
У вільний час Наталі Руден залюбки катається на гірських лижах. До того ж, кутюр’є професійнограє у великий теніс.
Улюблений куточок Чехії: район Старе місто в Празі.
Олександра Брикса
Художниця, голова Міжнародної асоціації акварелістів у ЧР.
КРЕДО: ЖІНКА-ХУДОЖНИК – МОВ ВЕСНЯНИЙ ДОЩ. ПИШИ ТАК, ЩОБ ВСЕ РОЗЦВІТАЛО
Народилась у барвистому карпатському селі Плав‘я. Закінчила Українську академію друкарства у Львові. В Чехії від 1993 року. Власниця галереї «La Lesia» у Барселоні. Працює в техніках: олійний живопис, акрил, мікс-медіа, акварель. Є організатором та куратором I-го Міжнародного фестивалю акварелі у ЧР, присвяченого 100-річчю чесько-українських взаємин. У серпні 2018 року в ньому взяли участь 460 учасників із 64 країн. За власні акварелі художниця дістала престижні нагороди та кілька премій «Жінка-лідер» на міжнародних фестивалях у Непалі (2016 р.), Індії (2017 р.), Пакистані (2018 р.), ОАЕ (2018 р.) Її твори знаходяться в постійних експозиціях Музею акварельного паперу міста Фабіано, Міського музею акварельного мистецтва міста Урбіно (Італія), а також сотнях приватних колекцій. В Урбіно Олександра Брикса була куратором III Міжнародного фестивалю акварелістів від Чеської Республіки.
– Світ накрила акварельна хвиля, – розповідає Олександра Брикса. – Попри те, що першими акварелістами були автори наскельних малюнків, сьогоднішнього європейця потрібно знайомити з аквареллю заново, оскільки вона понад двісті років перебувала у тіні олійних фарб. У порівнянні з іншими техніками, акварель легка, прозора й крихка. Вона вимагає від художника багато терпіння та не зносить помилок. Адже для нас біла фарба – це папір. Раніше визнавалася тільки пастельна акварель, тепер вона – яскрава. Теперішній світ занадто швидкий та агресивний, люди тонуть у надлишку інформації, – акварель має здатність заспокоювати та зупиняти час.
У вільний час Олександра Брикса займається спортом, фотографуванням та подорожує.
Улюблений куточок Чехії: Петршин у Празі.
Галина Маркін
Гінеколог, власник клініки «Markin».
КРЕДО: ЖИТИ НЕ ДЛЯ СЕБЕ, А ДЛЯ ЛЮДЕЙ
Народилась у Львові. Закінчила Львівський національний медичний університет ім.Д.Галицького. В Чехії від 2002 року. Професійну кар’єру починала в празькій університетській лікарні в Мотолі, як медсестра, там же згодом працювалагінекологом. У 2014 р. відкрила в Празі клініку «Markin». Навчається на менеджерських курсах MBA в празькій філіїCambridgeBusinessSchool. Від 2011 р.є консультанто мпідлітків у проекті «PrimaGynda». Спонсорує чеський доброчинний фонд «Rozuma Cit», який допомагає прийомним родинам дітей-сиріт.
– Наша клініка спеціалізується на гінекології та естетичній медицині, – розповідає Галина Маркін. –До вирішення проблем із жіночим здоров’ям ми намагаємося підходити комплексно, використовуючи ще й йоготерапію та різноманітні системи здорового харчування, розробленінутриціологомМіхалом Кіндлом. Зокрема,полікистоз у 90% випадків можна вилікувати дієтою. Певні типи харчування допомагають боротися з безпліддям та кандидозом, спроможні відсунути менопаузу. Аноректичні голодування, навпаки, перекидають підлітка одразу в клімакс, адже в таких дівчат жіночі органи атрофуються. Взагалі, гіповітаміноз європейців, який провокує цілу низку гінекологічних проблем, можна назвати «цивілізаційним». Ми не замислюємось, що купуючи у супермаркеті овочі та фрукти, отримуємо фантоми. Адже вони оброблені від шкідників, зірвані недозрілим, місяцями лежать на складі. Які тут вітаміни? За 2018 рік через систему Міхала Кіндла пройшло 200 пацієнток гінекологічного відділення «Markin». Результати чудові. Вони ляжуть в основу нашої спільної наукової монографії.
В позаробочий час Галина Маркін займається бальними танцями, гольфом, спортивною стрільбою. Залюбки катається на гірських лижах.
Улюблений куточок Чехії: гребля Слапи.
Олена Оліярник
Генетик, біохімік, кандидат наук, член European Association for the Study of Diabetes, European Atherosclerosis Society, Чеського товариства лікарів Яна Євангеліста Пуркинє, Чеського діабетологічного товариства.
КРЕДО: ЖИТИ У ГАРМОНІЇ ІЗ СОБОЮ ТА НАВКОЛИШНІМ СВІТОМ
Народилась у Львові, закінчила біологічний факультет Львівського національного університету ім.І.Франка. В Чехії від 1997 року. Працює науковим співробітником в Інституті клінічної та експериментальної медицини у Празі,відділення експериментальної діабетології.
На рахунку Олени Оліярник 188 наукових публікацій. Під час роботи в Клініці інтерної медицини Віденського університету в Австрії розшифрувалаген, який кодує білок SECRETА GOGIN. Співпрацювала з доктором Людвігом Вагнеромта професором Вернером Вальдхойслом.
– SECRETА GOGIN пов‘язаний із розвитком стресу, – розповідає Олена Оліярник. – На сьогодні, за даними різних джерел, розшифровано від 10000 до 1000000 генів. Щоб зрозуміти, з якими величинами доводиться працювати генетикам, достатньо знати, що йдеться про виміри у нанометрах – мільярдних частинах метру. Довжини генів різняться, наприклад, сірник – це приблизно 100000 генів. Зараз я займаюсь дослідженнями діабету II типу та ожиріння. У 2016 році в Чеській Республіці було офіційно зареєстровано 787324 хворих на цю хворобу, від надмірної ваги страждає близько 55% дорослої популяції. Моя остання наукова стаття була про те, що модна рекомендація дієтологів їсти по шість разів на день неє ефективною. Набагато дієвішеробити це тільки зранку та в обід. Приблизно1200 Ккал– жінкам і 1500 Ккал–чоловікам, залежно від вихідної ваги і віку.Останній раз –між 14:00 та 16:00.
Олена Оліярник займається аеробікою та залюбки грає у комп’ютерні ігри, її пристрасть– «Diablo».
Улюблений куточок Чехії:озероШеберак.
Тетяна Остапчук
Фізик,доктор філософії, володарка премії ОttoWichterleho Академії Наук ЧР та Мілана Одегнала Союзу математиків і фізиків Чехії, стипендії Ľoréal ЧР в рамках проекту «Жінки у науці»тощо. Авторка понад 50 наукових праць.
KРЕДО: РОБЛЮ ВСЕ ЯКНАЙКРАЩЕ
Народилася в Києві. Закінчила Київський національний університет ім.Т.Шевченка, факультет фізики. В Чехії від 1997 року. У 2004-му захистила наукову дисертацію з фізики у Карловому университеті в Празі. Працюєв Інституті фізикиАН ЧР. Досліджує«розумні» діелектричні матеріали, які використовуються в електронних пристроях.
– Що спільного між глиняним горнямта мобільним телефоном? – запитує Тетяна Остапчук. –На перший погляд, – нічогісінько, але і перше, і друге – з кераміки. Телефон, звичайно, частково– на рівні електричних конденсаторів та сенсорів. От тільки гончарів цікавить її міцність,тепловіддача та пластичність, а я вивчаю реакцію кераміки на електромагнітні хвилі. На яких частотах вона почне резонувати?Як змінить їхню довжину?Якими будуть втратиенергії і як їхзменшити? Це все потрібно врахувати,щоб людиназмогла ввімкнути мобільний телефон. Кераміка – це суміш малесенькихкристаликів. «Розумну» випікають за великого тиску та температуридо 1500 ОС, і робять це дуже швидко. Художній достатньо 600ОС.Найсучасніший «розумний»варіант– «нанокераміка»,якаскладається з мікроскопічних зерняток, є найміцнішою та найстабільнішою щодо електричних властивостей. Звичайно, ці параметри неважливі для гончарів.Мій рід займався керамікою в Україні від XVII століття. Виготовляв посуд, кахлі, твори мистецтва. Холодильників у давнину не було, і саме кераміка допомагала зберігати в холоді молоко та сметану.
У вільний час Тетяна Остапчук любить гуляти лісом та збирати гриби.
Улюблений куточок Чехії: Клановицький ліс.
Олена Ляшенко
Шестикратна чемпіонка України з одиночного фігурного катання, призерка Чемпіонатів Європи (1995, 2004 та 2005 рр.),чотириразоваучасниця Олімпійських ігор, де у 1998 році увійшла до десяткинайсильніших,тренерказ фігурного катання.
КРЕДО: НІКОЛИ НЕ ВПАДАТИ У ВІДЧАЙ, ДИВИТИСЯ У МАЙБУТНЄ З ПОЗИТИВОМ
Народилася в Києві. Встала на ковзани у 3,5 роки, в 7 – виграла перші міські змагання. Закінчила Національний університет фізичного виховання і спорту України. Від 1993 по 2006 рік входила до десятки кращих фігуристів світу. В Чехіївід 2013 року. Живе в Кладно. Співпрацює з клубами «Kladno» та «Rakovník», від останнього, яктренерка, у 2017 році отримала нагороду «За спортивні внески та досягнення».
– Чеське фігурне катання відрізняється від українського тим, що до нього ставляться, як до хобі, – розповідає Олена Ляшенко. – Катків в Чехії значно більше, ніж в Україні, та вони зайняті хокеєм. А щоб у 15 років фігурист отримав медаль на Олімпіаді, йому треба тренуватися по три-чотири годинишість разів на тиждень. Саме так тренуються в Україні та інших країнах«радянської школи», куди, наприклад, входить і Китай.Це справжня «гонка на виживання», шалена самодисципліна у відпрацюванні техніки, і–результат. Саме тому українські фігуристи зараз перемагають під прапорами Німеччини, Ізраїлю, Росії, представляють Польщу, Туреччину, Швейцарію, Білорусь. З інших світових шкіл я б відзначила американську. Вона також силова, але м’якша і за манерою катання, і за підходом тренерів. А ще японську, де спортсменів навпаки,тримають у надзвичайно жорстких фізичних та психологічних рамках.
Вільний час Олена Ляшенко присвячує синам: Платонові та близнятам Мирону і Гордію. Разом вони катаються на велосипедах, плавають, а рік тому сини поставили зіркову маму на ролики.
Улюблений куточок Чехії: парк ДівокаШарка в Празі.
Анна Хроленко
Терапевт, сімейний лікар.
КРЕДО: КОЖНУ ПРОБЛЕМУ МОЖНА ВИРІШИТИ, НЕ РУЙНУЮЧИ ВЛАСНОГО Я
Народилася в місті Донецьк. Закінчила Донецький медичний інститут ім.Максима Горького. У Чехії від 2001 року. У 2002 починає професійну лікарську кар’єру. Останні 9,5 років працювалав Празі, в університетській лікарні в Мотолі, найбільшій лікарні ЧР,деприйняла близько 45 тисяч пацієнтів. Саме таким є населення середнього чеського міста, наприклад, такого як Млада Болеслав. Втім, АннаХроленко пишається іншим –тим, що серед її пацієнтів були жителі різних куточків Землі: Зімбабаве, Марокко, Молдови, України, Росії, Франції, Японії, Індії, Китаю… Траплялися чергування, коли за дванадцять годин лікарка оглядала по вісімдесят осіб, розмовляючи англійською, чеською, російською та українською мовами.
– Коли мені було сімнадцять років, – розповідає Анна Хроленко, – вчителька з віолончелі наполегливо радила вступити до консерваторії, але вже у дванадцять я точно знала, що хочу бути лікарем. Потреба лікуватибула непереборною. Ось чому в нашій маленькій двокімнатнійдонецькій квартирі постійно жили хворі курчата,їжачки,песики та ворони з поламаними крилами. Ну, а якщосерйозно, то в житті кожного лікаря є період, коли він прагне використовувати свої можливості по максимуму. Ось чому я постійно підвищую кваліфікацію. З іншого боку, з досвідом прийшло розуміння, що головне в роботі з пацієнтом – спілкування. Справжній лікар повинен лікувати не тільки тіло, але й душу. Заспокоїти людину, вселити в неї віру в одужання.
Анна Хроленко мама трьох дітей: Надії, Артема та Петра. У вільний час займається живописом та плаванням.
Улюблений куточок Чехії: міст Палацького в Празі.
Оксана Коломієць
Лікарка, дермато-косметолог.
КРЕДО:ГІДНО ПРИЙМАТИ МІНЛИВОСТІ ЖИТТЯ ТА ЗБЕРІГАТИ ЙОГО ЩАСЛИВІ МОМЕНТИ
Народилася в містечку Андрушівка Житомирської області. Закінчила Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова. В Чехії від 2013 року. Працює дермато-косметологом у клініці міжнародної мережі «Mediestetik» у Празі. «Mediestetik» є одним з найстарших європейських закладів охорони здоров’я у галузі естетичної медицини. Йому виповнилося 20 років. Мережа має 30 європейських філій.
– Більшість із нас намагається носити маску успішної людини, – розповідає Оксана Коломієць. – Як косметолог я отримую ці «маски» в роботу, коли вік, переживання чи спосіб життя пацієнта, залишає на них небажані сліди. Досвідчений спеціаліст спроможний одразу зчитати зі стану шкіри, що саме приховує захисний «Keepsmile». Від стресу вона стає виснаженою та чутливою. Недосип залишає темнікола під очима. Носо-губні складки видають втому. Внутрішні переживання та невдачі позначаються на«маріонетках» –зморшках навколо вуст. Цікаво, що на них люди звертають увагу в останню чергу, а насамперед намагаються ліквідувати зморшки навколо очей і на чолі, зокрема, між бровами. Починати «реставрацію» обличчя бажано восени. Перші результати мезотерапії проявлятьcя приблизно за тиждень, ботоксу– протягом десяти днів. Та максимально тривалий ефект в омолодженні забезпечують лазерні, ультразвукові та радіохвильові процедури. Саме вони допомагають утворенню нових якісних колагенових волокон.
У вільний час Оксана Коломієць любить мандрувати.
Улюблений куточок Чехії: замок Глибока над Влтавою.
Іванна Рада-Іллєнко
Балерина, кіноактриса.
КРЕДО: КОЖЕН ДЕНЬ ЖИТТЯ – ЦЕ ПРЕМ’ЄРА, А МИ ЖИВЕМО, ЯК НА РЕПЕТИЦІЇ…
Народилась у Києві. Закінчила Російську балетну академію в Москві. Працювала в Національній опері України. У 1996 році стала першою солісткою Северочеського театру опери і балету Усті над Лабем. Танцювала в Національному театрі Штутгарту. У2004-му повернулася до Чехії, де стала солісткою трупи Національного театру в Празі. Зараз працює там викладачем, веде власні курси. У балеті Іванна Рада-Іллєнко зіграла понад40 ролей, крім того вона знялася в шести кінофільмах. Зокрема, зіграла головну роль у чеській картині«Перемога» Віктора Полєсного. Остання кіноробота в Україні – фільм «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» 2012 року відомого українського режисера Михайла Іллєнка – батька актриси. Український Оскарівський Комітет висунув цю картину напремію «Оскар» Американської академії кінематографічних мистецтв і наук у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою». Мати актриси – балерина Світлана М’ялківська.
– Я танцювала перед українською, німецькою та чеською публікоюі, повірте, культурно –ми всі «однієї крові», – розповідає Іванна Рада-Іллєнко. – Це стає особливо відчутним, коли потрапляєш до Китаю, де в залі театру прийнято відповідати на телефонні дзвінки, а ще можна спокійно попоїсти. Мій улюблений образ – Джульєтта. Танцювала її в українській версії Анатолія Шекери та в чеському варіанті Ондри Шота. Українці – невиправні романтики, натомість Джульєтта-чешка –сильна та цілеспрямована особистість, однозначний лідер у взаєминах із Ромео. Вона мені більше до душі.
Поза сценою Іванна Рада-Іллєнко вишиває, робить прикраси з бісеру та бусинок, любить бігати. Із захопленням пізнає маловідомі куточки Праги.
Улюблений куточок Чехії: село Требеїце на півдні Чехії.
Оксана Мойсенюк
Журналістка, телеведуча, продюсер, власниця та керівник OM MediaProduction.
КРЕДО: ТВЕРДО СТОЯТИ НОГАМИ НА ЗЕМЛІ, АЛЕ ЩОБ ОЧІ ДИВИЛИСЯ ДО ЗІРОК
Народилася в містечку Кобилецька Поляна на Закарпатті. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету ім.І.Франка. В Чехії від 2009 року. Її OM MediaProduction виготовляє проморолики та знімає сюжети для Óčko TV, Óčko GOLG, TV Sport 5 і приватних замовників, випускає програми для жінок на теми психології, моди, краси, спорту тощо. Гостями та ведучими програм стають такі відомі чеські зірки, як Патріціє Соларжікова– обличчя серіалу «ULICE» чи Міс Чехії Ніколь Швантнерова. Зараз Оксана Мойсенюк працює над дебютним документальним фільмом про українських трудових мігрантів у Чехії.
– Для чехів українські заробітчани – сіра маса в брудних «монтерках», яка ввечері заповнює метро, – розповідає Оксана Мойсенюк. – Я прагну змінити це сприйняття! Задокументувати одну і ту ж людину по два боки кордону – «найманцем» на чужій землі і «господарем» на своїй. У кожного мігранта, який працює тут по 10 місяців на рік, своя мета: вислати гроші сім’ї, вивчити дітей чи збудувати дім… Для українця ДІМ – глибоко сакральне явище. Він готовий працювати «доки вистачить фізичних сил», але завершити свою «фортецю», щоб «передати її дітям і матикуди повернутися померти». Це слова героїв мого фільму із Закарпаття, яким немає і 30 років! Хочу, щоб чехи усвідомили, що за кожним заробітчанином стоїть глибока життєва історія, – він кардинально інший серед широчіні карпатських полонин, краси гір, затишку сіл… Хочу, щоб наших мігрантів перестали жаліти чи зневажати і почали поважати як воїнів, що б’ються на своїй маленькій війні.
У вільний час Оксана Мойсенюк займається спортом та вивчає психологію. Знімає стрес, розмальовуючи мандали.
Улюблений куточок Чехії: оглядовий майданчик «Май».
Наталiя Козлова
Художниця, педагог, ілюстраторка книжок, член Спілки празьких живописців та Міжнародної спілки художників «Ars Porta».
КРЕДО: ЧОЛОВІК, ДІТИ, ФАРБИ
Народилась у м. Маріуполь. Навчалась у Донецькому державному художньому училищі та Вищому художньо-промисловому училищі ім. В. Мухіної у Санкт-Петербурзі. В Чехії від 1991 року. Викладала монументальний живопис у Мистецько-ремісничому коледжі м. Праги, проводила майстер-класи в Дрезденській академії мистецтв. Виставлялась у Чехії, Словаччині, Німеччині, Швейцарії, Франції, Україні, Росії. Роботи художниці знаходяться в постійній експозиції галереї «Mark Chagall» у Брно, зібранні Міського музею в Чаславі, колекції Академії наук ЧР у Празі, приватних збірках Європи і США. Копію вівтарного образу епохи бароко «Святий Мікулаш з Міри» подарувала костелу Святого Мікулаша в Мірославських Книницях. Мати трьох дітей: Олександра, Патріції, Ребекки.
– Мистецтвознавці відносять мене до неосюрреалізму, – розповідає Наталія Козлова, – хоча, на мою думку, я просто втілюю в кольорі та формі свої почуття. Щоб малювати, мені потрібно увійти в «змінений стан», тільки так можна прокласти стежку з власної підсвідомості, а в моїй живуть Україна та Індія. У дитинстві я два роки провела в індійськомумістечку Ранчі. Величезний місяць – на півнеба… Неймовірно яскраві квіти – настільки, що, коли я забруднила обличчя пилком, мама подумала, що я в крові… Фрукти екзотичних форм, які я тепер несвідомо відтворюю у картинах… Надзвичайне небо: яскраво блакитне вденьі оксамитово чорне вночі…У моєму рідному Маріуполі барви лагідніші. Які там заходи сонця над морем! Небо – від зеленого до блакитного з перетіканням усиньо-рожеве… Я малюю тільки тоді, коли в душі з’являється якесь особливе щемке відчуття. От як можна описати словами «ніжність»? Мені простіше її намалювати.
Поза творчістю художниця цікавиться історією, колекціонує старовинні монети.
Улюблений куточок Чехії: Вишеград у Празі.
Патриція Козлова
Скрипалька, студентка Празької консерваторії, абсолютна переможниця міжнародного музичного конкурсу ConcorsoEuterpe (Італія, 2017 р.), володарка золотої статуетки KORÉ XIX музичного фестивалю міста Куожім (Чехія, 2017 р.), перша володарка премії Європейської уніїмистецтва для талановитої молоді, де була нагородженапрестижною статуеткою Patti (Бельгія, Брюссель, 2016р.)тощо.
КРЕДО: МУЗИКА – ЦЕ ЛІКИ РОЗУМУ
Народилась у Празі, займається скрипкою від 4 років, у 10 – стала найменшою абсолютною переможницею конкурсу скрипалів консерваторії міста Плзень. Виступала в Словаччині, Україні, Італії, Німеччині, Франції. За словами магістра мистецтв Дани Влахової, керівника відділення струнних інструментів Празької консерваторії, дівчина є великим романтиком з глибинними переживаннями, які вона розкриває у грі. Її виконання делікатне та дуже переконливе, має високі технічні параметри. Як чутлива українська душа, Патриція чудово відчуває чеський характер творів Антоніна Дворжака. Та наразі їй найбільш до вподоби твори іспанських авторів.
– Композитор кожної країни вимагає власного підходу, – розповідає Патриція Козлова. – Національний відбиток у творі не завжди легко помітити, але він є. Хоча мене більше цікавить особистість автора. Що він відчував, коли писав свою річ? Я колекціоную старі ноти. Маю вже понад 100 пожовклих партитур, – деякі роками лежали на горищі у стодолі покійного скрипаля. З них грати набагато приємніше, бо стаєшближчим до епохи. Найстарший примірник– 1909 року, «Концерт N3 для скрипки» Йозефа Гайдна. Це прямий місток до композитора, хоча й бракує ще одного сторічного прольоту.
Крім скрипки, Патриція Козлова захоплюється спортом: їздить верхи, катається на велосипеді, гірських лижах.
Улюблений куточок Чехії: Набережна Дворжака в Празі.
Олена Лань
Письменниця, журналістка, член Національної спілки журналістів України.
КРЕДО: ЛЮДИНА НАРОДЖЕНА ДЛЯ ЩАСТЯ. ІНШЕ – ПАТОЛОГІЯ
Народилась у Львові. Закінчила Львівський національний університетім.І.Франка, факультет журналістики. В Чехії від 2009 року. Авторроману-фентезі «Бурдебач, або Той, що живе у чоботі», виданогов Україні та в ЧР зілюстраціями відомихчеськиххудожників Яна ЛаукоСкорки та ОлдріхаЄленя.Лауреатлітературно-мистецької премії ім.П.Куліша,присудженої Міжнародною літературно-мистецькою академією України«За модерну обробку української демонології».Університет Південного Іллінойсу(США)рекомендував дилогію «Бурдебач»до друку для всіх вікових груп, крім найменшої. Співпрацює з альманахами«Порт-Фоліо» (Монреаль, Канада), «Палісадник» (Одеса, Україна), літературним часописом«Дзвін» (Львів, Україна).Ініціатор та куратор літературнихпроектів. Зокрема, аудіокниги «Побач серцем», озвученоїучнямиВинниківськоїсанаторної школи-інтернату в Українів подарунок незрячим дітям. Твори письменниці можна прочитати у низці колективних збірників.
–Я завжди мріяла познайомити європейця з давньоукраїнською демонологією: полісунами, дворовими, мавками, – розповідає Олена Лань. –Зрештою, чимало їхніх близькихродичів живуть і в чеських лісах та домівках, адже в нас спільний культурний корінь. Як на мене, слов’янські духи незаслужено опинилися на манівцях європейської літератури. Вони не менш колоритні, ніж грецькі чи скандинавські. Не програють їм анівзовнішній оригінальності, ані в чаклунськійкреативності. Чехи майже не цікавляться своїми поганськими віруваннями. А цей історичний період є не меншфентезійним, ніжСередньовіччя.
У вільний час Олена Лань мандрує на велосипеді з чоловіком і донькою Варварою. Головним героєм «Бурдебача» ставїї син Микита.
Улюблений куточок Чехії: Празький град.
