Роман Козловський
Сотні кілометрів доріг, знайомство з новими і добре забутими старими пам’ятками, дегустація вин та місцевих страв – саме так пройшла дводенна експедиція в Молдову, яку ми організували спільно з Ornament Ukraine Travel. І можу сказати, що вона вийшла дуже вдалою. Хоча б тому, що вже надходять на пошту запити від туристів, які також виявили бажання вивчати цю одночасно близьку і маловідому для українців країну. Ну а далі багато букв.
Почну з відповіді на питання, яке мені задавали найчастіше: «А чому взагалі вирішили поїхати в Молдову?». По-перше, це був свого роду тест-драйв частини нашого 10-денного пакетного туру по Україні і Молдові, який ми вже пропонуємо іноземцям. Ну, а по-друге, самим стало цікаво як же там у них з туризмом, крім виноробів і дегустацій.Тепер про враження. В цілому, Кишинів виявився приємним і досить цікавим напрямком для туризму: невелике доглянуте місто з 700 тис. населення, широкі проспекти і вузькі старі вулички, безліч кафе-ресторанів-готелів. Правда, з історичним центром тут не так все добре, як хотілося б. Хоч і вперше це поселення згадується ще в 15 столітті, сьогодні дуже небагато будівель збереглося зі старих часів. За словами гіда, всьому виною постійні бомбардування міста під час другої світової війни.
Дуже сподобався монастир Курки, розташований за 40 км від столиці. Хоч особисто і не є великим прихильником релігійного туризму, але територія і комплекс будівель виглядають дуже пристойно. Звичайно ж, відвідали ми і головний культурно-історичний об’єкт країни – Старий Орхей, де до сих пір ведуться археологічні дослідження. Варто відмітити, що будинки в сусідніх селах, завдяки популярності цього місця серед туристів, перетворилися на суцільні ресторанно-готельні комплекси. Ось, що значить на практиці розвиток сільської місцевості за рахунок туризму.
Ну, й куди ж в Молдові без винного туризму? І тут на перший план виходить найбільша виноробня країни – Крікова. Сьогодні це державне підприємство, в розвиток якого активно інвестуються чималі гроші. Втім, судячи з потоку туристів, окупність цих вкладень теж непогана. Вся експозиція цього виноробного комплексу знаходиться під землею, куди туристів доставляють невеликі електромобілі. На не маленькій швидкості вони носяться по звивистих тунелях, лише час від часу зупиняючись для демонстрації окремих об’єктів – винних бочок, лінії з розливу шампанського, колекції вин відомих людей. І вже в кінці подорожі – довгоочікувана дегустація відмінних молдавських вин.
Тепер про саму екзотичну частину експедиції – поїздки в Придністров’я. Майже кожен в групі нехай трохи, але все-таки побоювався будь-якої капості від влади невизнаної республіки: чи то завернуть на кордоні, то чи почнуть прискіпливо допитувати про мету візиту. Загалом, чим ближче до блокпосту, тим тихіше ставали розмови. Але процедура проходження умовної межі між Молдовою і Придністровською Молдавською Республікою (ПМР) зайняла для всіх нас хвилин 20: ніяких питань, лише передавали паспорт у віконце прикордоннику та через хвилину його повертали з талончиком, що дає право знаходиться в Придністров’ї до кінця поточної доби.
Ми відвідали два міста – Бендери і Тирасполь. В обох ми спостерігали практично ідентичну картину: дуже мало автомобілів на досить широких вулицях міста і не така вже велика кількість людей на тротуарах. Загалом, життя в невизнаній республіці не особливо б’є ключем. На стінах деяких будинків досі видно сліди молдовського-придністровського конфлікту. Всюди видно герб з серпом і молотом, пам’ятники Леніну, червоні прапори з нагоди урочистих заходів. Загалом, тут створюється враження ніби переміщуватися років так 30 тому на машині часу.
Що не дуже зручно для туриста: тут ніде не можна розрахуватися платіжною карткою, а в ресторанах/магазинах приймають виключно місцеві рублі, які можна поміняти тільки на території ПМР, і які нікому не потрібні за її межами. Тому треба ретельно планувати скільки грошей треба обміняти , щоб потім вони не залишалися в гаманці.
Тепер висновки. Молдова виглядає досить цікавим напрямком для туризму. Особливо, для туру вихідного дня, коли люди хочуть трохи культурної програми і побільше винних дегустацій. Правда вже сьогодні я бачу, що далеко не кожен з моїх друзів готовий поїхати в Придністров’ї – комусь лячно, комусь некомфортно, хтось просто вважає неетичним відвідувати такі республіки. Але це вже справа індивідуальна. Цікавих всім подорожей!
Фото автора
