Леонід Авакумович Гопанчук народився 29 березня 1955 р. у селі Заболотинці Млинівського району Рівненської області. Батько Авакум Онісимович (1924-1998) був священнослужителем протестантської общини, працював в колгоспі садівником та пасічником. Мати Ольга Антонівна (1926 – 2017) – колгоспниця. Виховали 3 дітей – Нафанаїл (1948 – 2014), Емілія (1951), Леонід (1955-2013).
Навчався у 1963 – 1966 рр. в початковій школі с. Заболотинці, з 1966 по 1970 – у Малинській восьмирічній школі, де вчитель Клим’юк Л.Д. помітивши художні здібності учня, давав йому перші уроки живопису. Покликання художника Леонід відчув з дитинства і рано почав малювати. Його перші дитячі роботи – портрети cелян, хати на хуторах, Янголи, які прикрашають до цих пір домівки односельців. У1972 р. закінчив Острожецьку середню школу. Після закінчення школи рік працював художником-оформлювачем у колгоспі рідного села, бо не встиг вчасно здати документи до Львівського художнього інституту, куди мав намір вступати.
У 1973 р. вступив до Київського художнього інституту на архітектурний факультет. В інституті здобув дві спеціальності – спочатку архітектора, згодом – живописця. Не маючи спеціальної підготовки з художньої школи, він все надолужував своєю працьовитістю і наполегливістю, ставши одним із кращих студентів інституту. Викладачами на факультеті архітектури, які мали вплив на формування митця були Лариса Павлівна Скорик, Микола Миколайович Степанов. Але Леонід не став займатися архітектурою, його душа лежала до живопису. Закінчив інститут у 1981 р., працював художником, а згодом став головним художником Промторгу України, поєднуючи роботу на посаді з творчою діяльністю.
Проживав у Києві, згодом — у Броварах. У 2013 р. життя художника несподівно обірвалося, захоронений у м. Бровари, нове кладовище.
Діти – Богдана (1986), Роберт (1988) Ален (1993).
Вдова художника – Неоніла Олексіївна Струк (1957 р.).
Творчість
Українські і зарубіжні мистецтвознавці, вчені наголошують, що Леонід Гопанчук у мистецтві України XX – XXI століть вбачається як яскрава особистість, патріот, митець, який вніс значний вклад у розвиток історичного живопису і портрету. Його художні твори вирізняються яскравим колоритом, прагненням підкреслити у людині духовне начало, закликають до відродження і збереження історичних пам’яток України.
Леонід Гопанчук не належав до шкіл відомих майстрів пензля, оскільки мріяв йти своєю дорогою у мистецтві. Під час навчання в інституті студента Леоніда Гопанчука цікавило все – історія мистецтва та історія України, живопис і техніки малювання художників класиків, сучасне зарубіжне мистецтво і виставкова діяльність. Особливо захоплювався творчістю Михайла Врубеля, колористикою його полотен. Його захоплення викликали також портретні роботи Карла Брюлова, Бориса Кустодієва, пейзажі Івана Шишкіна та Івана Айвазовського.
У 1990 рр. прийшла пора творчої свободи, пошуків власного «Я» у мистецтві та водночас відповідальності за майбутнє Української держави. Леонід Авакумович брав участь в організації виставок митців у приватних галереях Києва, які в умовах свободи творчості активно шукали нових тем і форм художньої виразності; був куратором виставок, готував до друку матеріали про них. Згодилися навички роботи головного художника «Укрпромтору», де він був куратором і організатором всесоюзних і всеукраїнськиї виставок, за що його неоднаразово відзначали дипломами.
У 1990 став учасником арт-групи «Стронцій-90» (соціально-екологічна група незалежних художників, створена в Києві у 1990 році, що об’єднала художників, яким не байдужі проблеми Чорнобиля і екології. Основу арт – групи складають художники – тральфреалісти Валерій Голейко, Тетяна Чеброва та Олексій Бреус. Новий напрям тральфреалізм з’явився у мистецтві в 80-тих роках ХХ ст., основним маніфестом якого була оголошена свобода творчості від аморальності, бездуховності, і без-Образності. Перша виставка, організована художниками тральфреалістами Валерієм Голейко, Тетяною Чебровою і Олексієм Бреусом відбулася в 5-ту річницю Чорнобиля (1990 р.). Головною естетичною, моральною і духовною цінністю тральфреалізм https://www.radiosvoboda.org/a/976232.html безумовно визнає Гармонію як благотворну співзвучність інших цінностей.
Від цих засад Маестро Гопанчук не відступав упродовж всіх років своєї творчості.
У 1990-ті художник вчився, експерементував, удосконалював власний живописний почерк і зрештою виробив унікальний авторський стиль, оригінальний, впізнаваний і неповторний. Свій напрям у мистецтві називав трансреалізмом.
Щирість душі, широта світогляду, доброта серця і любов до людей, до природи, енциклопедичні знання історії і мистецтвознавства, глибоке знання ремесла дали змогу Леоніду Гопанчуку згодом створити неповторний світ історичного пейзажу, портретів, полотен на релігійну тематику, натюрмортів, які поповнили скарбницю українського сучасного мистецтва.
Найбільше талант художника як майстра великих полотен, розкрився у творах на історичну тематику. Своїм покликанням він вважав відродження духовних святинь України, повернення історичної пам’яті, пізнання правдивої драматичної історії засобами мистецтва, таким чином пробуджуючи генетичну пам’ять і національну свідомість у молодого покоління українців. Так народився мистецький проект «Святині України-Руси».
Працюючи над картинами, художник провів чисельні експедиції, пленери, культурологічні дослідження. Майстер своїм пензлем відтворював історичні місця, які у часи нищення української духовності зазнали руйнування і зневаги. Це – Батурин, Підгірці, Олесько, Красногірський монастир, Луцький замок, замок в Олиці. Результатом мандрівок Україною і творчих пошуків митця стали роботи з історичними центрами духовного, релігійного і культурного життя України – Острог ( українські Афіни), Почаїв, Чигирин, Качановка, Березова Рудка та ін.
Леоніда Гопанчука завжди цікавили високі філософські теми, питання духовного зростання людства. Розуміння того, що людина може щось створити гідне лише у співпраці з Творцем привело до певних мистецьких відкриттів. Своє розуміння творення світу художник виклав на полотнах «Хрест спасіння. Діалог з Казимиром Малевичем» (2003) та «Катехизис». Світло для світу» (2003), «Повернення блудного сина. Вікно отчого дому» ( 1997), «Зоря надвечірня, Відповідь Казимиру Малевичу (2003).
У роботах Леоніда Гопанчука потужно звучить його мистецьке «Вірую» в єдиного Бога Творця цього світу видимого і невидимого.
Для художника близькими і надихаючими стали слова Генрі Торо: «Знайди, де твої корені і не метушися щодо інших світів. Кожен може віднайти на його полотнах свої корені: матір, вікно батьківської хати, сад, уквітчаний цвітінням яблунь, мальви, соняшники, дорогу, що веде до храму чи до рідного дому. Біля робіт художника «Дороги дитинства» (1999), «Цвітуть соняшники» (2006), «Вікно отчого дому» (1997), «За читанням» (1992), «Дорога до храму» (1995) надовго затримуються на виставках відвідувачі – через святині для душі кожної людини художник приводить нас до системи одвічних цінностей, які є основою життя і щастя.
В українське мистецтво Леонід Гопанчук увійшов також як портретист. З під пензля художника по-новому постали величні образи видатних українців: «Явлення. Портрет Патріарха Київського і всієї України-Руси Володимира Романюка» (1995), «Незнищенний вогонь» (портрет митрополита Василя Липківського (2008), «Дорога завдовжки в життя» (2010)(портрет Тараса Шевченка), портрети гетьманів Івана Мазепи, Івана Виговського, Богдана Хмельницького ( 2007). Перлинами портретного мистецтва Леоніда Гопанчука стали «Українка. Портрет матері» (2002), «Юна вершниця. Портрет доньки Богданни» (2000), «Дочка Богдана (Пам’яті К. Моне)» (2001), «Портрет сина Аланчика» (1996), «Портрет Оксани» (1998), «Прогулянка в Качанівці. Портрет Олі» (2000), «Перші проліски. Портрет Лариси Хаматової» (2005). На V міжнародному АРТ- фестивалі, що проходив у м. Києві 2010 року, Леоніда Гопанчука визнано одним із найкращих портретистів Європи.
Живопис у житті Леоніда Гопанчука співзвучний з іншими видами мистецтва – літературою, музикою. Захоплення творами Антоніо Вівальді переросло у серію робіт «Пори року». Коли на одній із виставок, у залі, де експонувалися ці картини, прозвучала музика А. Вівальді, запрацювали одночасно вібрації звукові і візуальні, один із відвідувачів, психотерапевт сказав: «Кращої психотерапії я у житті не зустрічав!» Тож художника пов’язували дружні стосунки з музикантами, композиторами, поетами. Неодноразово він проводив перформанси з поетом, музикантом, радіоведучим Романом Колядою.
Відомий мистецтвознавець Дмитро Степовик писав про Л. Гопанчука:
«…вдаючись до комбінацій мистецьких стилів, художник підкреслює у людині духовне начало, Божественне осяяння і натхнення». На його думку: «… найбільше привертає увагу у полотнах Гопанчука яскравий колорит – з наданням окремим кольорам та відтінкам символічного і навіть містичного значенння. Полотна майстра нікого не залишають байдужими, адже його творчості притаманне особливе національне забарвлення, щирість і високий професіоналізм».
У 2000-ні роки Леонід болісно реагував на зниження професіоналізму у сучасному мистецтві, потурання масовим смакам і несмаку у творчості, виступав проти кічу і бездуховності. Про це говорив і у середовищі художників, і писав у відгуках до окремих виставок, що відбувалися на престижних майданчиках м. Києва. Мав велику надію, що відбуватимуться позитивні зміни у державній політиці щодо культури і Україна буде мистецьким центром Європи.
В одному із інтерв’ю, Леонід Авакумович відверто відповів на питання як він ставиться до різних напрямів у мистецтві:
«У мистецтві я намагаюся зрозуміти все. Дуже люблю імпресіонізм: Клод Моне, Ван Гог, Дієго Веласкес. Єдине не можу прийняти – деструктивно-руйнівне мистецтво, воно агресивне. Наприклад у Пікассо є багато руйнівного. На це все я ставлю «табу», тому що руйнувати душу людини ніхто не має права».
Леонід Авакумович вважав, що художник може лише тоді творити справжнє мистецтво, коли є вільним, незалежним. Звання заслуженого художника України отримав у 2009 р., до Національної спілки художників України був прийнятий 2011 року, будучи вже визнаним художником.
Леоніда Гопанчука відзначала товариськість, доброзичливе ставлення до колег. Він приятелював і співпрацював з відомими митцями – Олександром Мельником, Анатолієм Гайдамакою, Іваном Марчуком, Андрієм Будником, Володимиром Скопенком, Миколою і Петром Малишками, Миколою Стратілатом, Василем Красьохою та іншими, брав участь у багатьох мистецьких заходах.
Художник багато часу віддавав громадській роботі. Був членом Національної ради з питань культури і духовності при Президентові України, Міжнародної асоціації «Афганці Чорнобиля», активним членом Рівненського земляцтва, почесним членом Фонду сприяння розвитку мистецтв, членом журі Міжнародного дитячого фестивалю «Світ талантів», куратором кількох мистецьких проектів. З радіожурналісткою Тамарою Бортняк у 2012 році вів авторську програму «Шедеври української культури».
Творчість Леоніда Гопанчука була представлена на багатьох виставках та арт-фестивалях в Україні та за рубежем, зокрема, у Німеччині (1993), Швеції (1995), Південній Кореї (1999), Туреччині (2005). Альбом його художніх робіт «Святині України-Руси» був визнаний Держкомітетом радіо і телебачення кращим мистецьким виданням 2011 року.
Земне життя Леоніда Гопанчука раптово обірвалося 5 вересня 2013 року, похований він у м. Бровари Київської області. Та не перервалася живильна ріка його самобутнього мистецтва. Творчість митця знаходить все більше поціновувачів і шанувальників. Виставки-реквієми відбулися у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (2013), Спілці Архітекторів України (2014), у Музеї літератури України (2015), Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського (2019), галереї НСХУ «Митець» (2022). За останні декілька років виставки Леоніда Гопанчука з успіхом пройшли у Дубно, Рівному, Луцьку, Івано-Франківську, Чернівцях, Нетішині, Меджибожі, Шепетівці, Хотині, Кам’янці-Подільському, Броварах.
Роботи художника знаходяться у приватних колекціях і музеях більше як 20 країн світу – США, Канада, Аргентина, Німеччина, Франція, Великобританія, Італія, Швеція, Чехія, Польща, Південна Корея, ПАР, Болгарія, Росія, Фінляндія та ін.
Основні художні твори
Історичний пейзаж:
- «Свята Україна-Русь. Святогірська Лавра», п.о., 160х120, 2009
- «Свята Гора. Зимненський Свято-Успенський монастир», п.о., 160х120, 2008
- «Батурин. Легенди річки Сейм», п.о., 160х120, 2008
- «Вечір над Олеськом», п.о., 160х120, 2006
- «Хортиця. Гімн славним предкам», п. о., 160х60, 2005
- «Хортиця. Місце загибелі князя Святослава», п. о., 90х60, 2005
- «Спас» на Хортиці. Козацька Покрова», п. о., 80х60, 2006
- «Чигрине… Чигрине…», п. о., 160х120, 2007
- «Підгорецька містерія», п.о., 170х100, 2006
- «Ялта. Хмари над Ай-Петрі», п.о., 120х100, 2007
- «Жива пам’ять нащадків», п.о., 160х60, 2004
- «Цвітуть мальви. Садиба Козловського», п.о.,100х80, 2010
- «У тій хатині у раю…»,п.о., 100х80, 2010
- «Дотик до вічности», п.о.,130х92,1999
- «Біля фонтану. Садиба Закревських в Березовій Рудці», п.о., 160х120, 2010
- «Зоря надвечірня. Відповідь К. Малевичу», п.о., 106 х106, 2003
- «Хрест спасіння. Діалог з Малевичем», п.о., , 2003
- «Зняття анатеми. Великодній ранок у Батурині», п.о., 2002
- «Світанок над Батурином», п.о., 95х60, 1992
- «Мар’янівка. Мій голос від шуму Мар’янівських верб», п.о.,
- «Літургія магнолій», п.о., 60х60, 2010
- «Благодать земна. Красногірський монастир у Золотоноші»,п.о.,150х90,
- «Березова Рудка. Вид з альтанки Закревських», п.о.,97х130, 2010
- «Качанівське диво», п.о.,120х97,
- «Силуети Луцька», п.о.,100х80,
- « Дорога додому», п. о., 95х95, 2006
Жанрова картина
- «Ми вільні! Відповідь Єжи Гофману», п.о.,130х130, 2003
- «Притча про блудного сина», п.о, 130х97, 1998
- «Наречена. Циганське весілля у Мамаєвій Слободі», п. о., 130х130, 2011
- «Юна вершниця», п.о., 130х130,1997
- «Спогади дитинства», п.о., 97 х 97, 1999р.
- «Ой на Івана, ой на Купала…», п. о., 130х130, 2010
- «Ранок Анастасії», п.о., 160х120
Акварелі
- «Українські «Афіни», акв., 40х30, 2009
- «Відзеркалення. Замок Острозьких в Дубно», акв., 40х30, 2009
- «Кам’янець – Подільській. Відгомін віків», акв., 40х30, 2009
- «Хотин. Зустріч віків», акв., 40х30, 2009
- «Там в містечку Берестечку…», акв., 40х30, 2009
- «Асканія Нова. Шепіт степу», акв., 40х30, 2009
Портрети
- «Явлення. Портрет патріарха Київського і всія Руси – України Володимира (Романюка), п.о., 160х90, 1995
- «Незнищенний вогонь. Портрет митрополита Василя Липківського», п.о., 160х90, 2008
- «Дорога завдовжки в життя. Портрет Тараса Шевченка», п.о., 90х60, 2010
- портрети гетьманів Івана Мазепи, Івана Виговського, Богдана Хмельницького, п.о., 90х70, 2007
- «Українка. Портрет мами», п.о., 160х90, 2002
- «Козацька Покрова. Портрет президента ВГО «Спас» Олександра Притули» п.о.,120х90, 2005
- «Едем. Портрет Андрія і Олени Панченків», п.о.100х80, 2011
- «Колекціонер трипільської культури Олександр Поліщук», п.о., 100х80, 2002
- «Портрет Євдокимова», п.о., 180х100, 2003
- «Портрет Варвари Тимофіївни, мами В.А.Ющенка», п.о, 90х70, 1994
- «Портрет Оксани», п.о.,120х90, 1998
- «Портрет Ольги Таукач, п.о., 90х70, 2006
- «Портрет Яни Кличкової», п.о., 70х60, 2002
Натюрморти
- «Іриси», п.о.,70х50, 2012
- «Неліні герані», п.о.,70х50, 2012
- «Лавра. Весняна рапсодія», п.о.,70х50, 2011
- «Королева саду», п.о.,70х50, 2011
- «Знову цвітуть каштани», п.о.,70х50,2011
- «Великдень»,п.о.,90х70, 2006
Альбоми
- Гопанчук Л. Живопис. [альбом] / Фонд сприяння розвитку мистецтв ; передм. і упоряд. І. Олійник. Київ, 2007. 32 с.: іл.
- Гопанчук Л. Святині України-Руси: мистец. проект. Київ : Світ Успіху, 2010. Альб. 1. 127 с. : іл.
- Гопанчук Л. Виступ на відкритті персональної виставки живопису в Українському гуманітарному ліцеї імені Тараса Шевченка. Київ, 2012 [відеофільм]. Родинний архів Леоніда Гопанчука. Компакт-диск.
- Гопанчук Л. Інтерв’ю Г. Курбатовій. 2004. Родинний архів Леоніда Гопанчука. Машинопис.
- Гопанчук Л. Виступ на відкритті персональної виставки живопису в Українському гуманітарному ліцеї імені Тараса Шевченка. 2012 [відеофільм]. Родинний архів Леоніда Гопанчука. компакт-диск.
Основні публікації про творчість Леоніда Гопанчука у періодичних виданнях:
- АСАДЧЕВА Т. Столична галерея експонує виставку пам’яті заслуженого художника України Леоніда Гопанчука / ТЕТЯНА АСАДЧЕВА // Вічерній Київ. 2022. 12 верес. Столична галерея експонує виставку пам’яті заслуженого художника України Леоніда Гопанчука – Вечірній Київ (vechirniy.kyiv.ua)
- Багнюк А. «Ми тут жили ще до часів потопу» // Україна молода. 2006. 10 серп.
- Виставка живопису Леоніда Гопанчука «Ми вільні!». 7-15 вересня 2022 року – Сайт художньої галереї Митець (mytets.com)
- Добко Т. Мистецька вітальня Леоніда Гопанчука // Дивослово: укр. мова і літ-ра в нач. закладах. 2011. № 7. 3 с.обкл.
- Добко Т. Живопис Леоніда Гопанчука: проблеми дослідження творчої спадщини / Тетяна Добко // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтва. 2019. № 2. С. 291–294.
- ЖИВОПИС ЛЕОНІДА ГОПАНЧУКА: ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТВОРЧОЇ СПАДЩИНИ | Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (uran.ua), DOI: https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2019.177691
- Добко Т. Мистецькими стежками Леоніда Гопанчука / Тетяна Добко, Неоніла Струк // Образотворче мистецтво. 2019. № 3. С. 110-111. “Образотворче мистецтво” 3 2019 | PDF (scribd.com)
- Добко Т. Стежками Леоніда Гопанчука : вірш / Тетяна Добко // Поезія і бібліографія Тетяни Добко. Стежками Леоніда Гопанчука | Поезія і бібліографія Тетяни Добко (wordpress.com)
- Завтра! «Святині України-Руси» Леоніда Гопанчука в Броварському Краєзнавчому музеї. МІТЄЦ : Сучасне мистецтво України. 2018. 14 листоп. URL: mitec.ua/zavtra-svyatini-ukrayini-rusi-leonida-gopanchuka-v-brovarskomu-krayeznavchomu-muzeyi/
- Каплий С. Цивилизованный рынок сказал “а”, но очень тихо / С. Каплий // Независимость. 1994. 22 июня. С. 7.
- Ковалевська О. Іконографія Івана Мазепи в образотворчому мистецтві XX – початку XXI ст. Київ : Темпора, 2013. 420 с.: іл.
- Коваленко О. «Мистецтво – то духовний зв’язок людей» // Освіта України. 1997. 14 листоп. (№45/46).
- Комісаров Сергій. Художник Леонід Гопанчук (29.03.1955 – 05.09.2013) : «Ми вільні!». 2022. 9 верес. Художник Леонід Гопанчук (29.03.1955 – 05.09.2013) : «Ми вільні!» – ???? УКРПРЕС-ІНФО (ukrpres.info)
- Костур В. Прийшов, щоб сіяти // Українська культура. 1995. № 4. С. 18–19: іл.
- Костур В. Розмова з минулим і сучасним // Жінка. 1996. № 1. С. 12–13: іл.
- Лaмонова О. Два пути к истине // Киевские ведомости. 1997. 17 июля.
- Ламонова О. «Мелодія сонця», гаптована світлом // Україна молода. 2000. 20 квіт.
- Лобановська Г. Поки плине річка часу… // Київський вісник. 1997. 3 лип.
- Мистецький проект «Святині землі української» презентує ювілейну виставку живопису Леоніда Гопанчука, присвячену 30-річчю творчої діяльності майстра // Православіє в Україні. 2008. 25 берез. URL: http://arhiv.orthodoxy.org.ua/uk/tserkva_i_kultura/2008/03/25/15068.html
- Морозенко М. Художнику, ти пілігрим віків… : [цьогоріч на Міжнародному арт-фестивалі одним з найкращих портретистів Європи став заслужений художник України Леонід Гопанчук] / Марія Морозенко // Урядовий кур’єр. – 2010. – 30 березня. – С. 16
- Олійник І. Гопанчук Леонід Авакумович // Розмай Незалежної України. Художники Києва. Українське образотворче мистецтво 1991-2011 років. Живопис. Графіка. Скульптура : [альбом] / авт.-упоряд. В. Андрієвська. – Київ: Криниця, 2011. С. 491–492.
- Погребняк І. Навернення до святинь рідної землі. День за днем. 2017. 22 лют. URL: https://denzadnem.com.ua/shepetivshhyna/kultura/1958
- Степовик Д. В. Гопанчук Леонід Авакумович. Енциклопедія Сучасної України. Київ, 2006. Т. 6. С. 172–173.
- Тимошенко І. Всі «Святині України-Руси» – в унікальному мистецькому проекті українського художника. ГолосUa. 09.04.2010. URL: https://golos.ua/i/43554
- У Кам’янці відкрили виставку знаменитого художника. 20 хвилин / Кам’янець-Подільський. 2017. 28 жовт. URL: https://kp.20minut.ua/Podii/u-kamyantsi-vidkrili-vistavku-znamenitogo-hudozhnika-10648225.html
- Цимбалюк Є. Святині малював кращий портретист Європи: уже три роки, як художник із села Заболотинці, що в Млинівському районі на Рівненщині, визнаний найкращим портретистом Європи, Леонід Гопанчук відійшов у вічність, а його картини продовжують дивувати світ // Голос України. 2016. 12 лют.
Каталоги, у яких надруковані роботи :
- Київський ARTярмарок – 1994, 1995
- Міжнародний ART фестиваль – 1996, 1997, 1998, 1999, 2000
- Каталог «10 років Незалежності» – 2001
- Каталог « Мистецтво України ХХ століття» – 2000
- Каталог «Художники і Поділ» – 2002
- Авторський мистецький альбом – «Святині України-Руси» – 2010 («Світ Успіху», м. Київ)
- Персональний каталог робіт – 2008
- Лінки до сайтів:
- https://khotynska–fortecya.cv.ua/ Хотин
- http://kray–kp.org.ua/ Кам’янець Подільський
- https://www.facebook.com/watch/mtrkchernivtsi/?__cft__[0]=AZXx3hHuA5-BIO06uPVmdao62jGz–yJe1SolZA89iDfT7KmcBsV_GvpIUfIYoodnFUiskXx_I2KYfDKrEKKTtWSwSoMcSKQCtB1sncP0JHB7smCqfghqDnpbB7oef5agtMaX4u8I1f48FfPfu7XlAHz6 Телеканал Чернівці Виставка
- https://radiotrek.rv.ua/Рівне
- https://www.facebook.com/volynkraymus.at.ua
Опубліковано на умовах CC BY-SA 4.0 International
