Отже, їду зранку на роботу. Мені замовили таксі. Що не таксист, так упорото російськомовний. Як під копірку всі. Скористалася порадами дописувачів у коментарях до попереднього допису, якщо водій російськомовний, то відмовлятися і не їхати.
Скасовую уже третє замовлення. Третє!
– Доброго дня!
-Здрастє.
– Прошу обслуговувати мене українською.
– Чєво ета?
– Тому що ви – сфера обслуговування. В Україні діє закон, що сфера обслуговування – українською. Я – українка.
– Ну і чтоа? Я буду разгаварівать так, как мнє удобнае!
В школу спізнилася. Там, де завжди коштує 80 грн, заплатила 150, але україномовному.
Чому я маю переплачувати ?! Чому я маю терпіти такі незручності лише тому, що хочу української мови в Україні? Чому українці в Україні й досі упосліджені?
Звертаюся до всіх патріотів: княжицького, гопко, подоляк, порошенка, геращенко, юринець, парубія та “прочая, прочая”… звертаюся до активістів – “падпєвал” типу літинського, який живе в парникових умовах у Львові, і розповідає мені, як виживати в Києві. ЯК МЕНІ ЗАЇХИЩАТИСЯ цим мовним ЗАКОНОМ? В суд подати? Інспекції немає, штрафів немає, омбудсмена немає. А як призначать омбудсмена, то що?
Пальчиком покаже і скаже: “Ню-ню”?
Ви взагалі по вулицях, як нормальні люди, ходите? В магазинах буваєте? Де ви взагалі живете, що ухвалили такий беззубий закон? Чим керувалися?
Ви кому догоджали? Упоротим? Нова влада кому догоджатиме? Упоротим? То чим ви відрізняєтеся?
Штрафи ПОТРІБНІ ! Хнюпите, що бюджет не наповнений. З мовними штрафами буде вам перенаповнення. Упоротих гатку гати. Хай платять.
А поки немає покарань, упоротим цей закон до спини. Як ігнорили українську мову, так і ігнорять. А нам знову боротися з ними старими дідівськими методами.
