Коли чуєш висловлювання тих, хто мав би по-державницьки опікуватися всім українським в нашій прекрасній Україні, що у нас нібито немає українського контенту для могутнього розвитку національного телебачення – то, окрім відомих класиків нашої культури, можна нагадати їм і велику кількість сучасних українських митців, яких, на жаль, мало знають в рідній країні і через таких «державників»…
Вагоме місце в розвитку сучасної української культури, виховання естетичних смаків і патріотизму людей належить і українській естраді, де загалу більш відомі популярні носії української пісні. А от представників серйозної(хоча і легкої за формами подачі) гілки цього масового мистецтва – розмовного чи оригінального жанру, конферансу, гумору знають менше. А жанр цей представлений великою плеядою майстрів, серед яких відомі імена:Анатолій ПАЛАМАРЕНКО, Ніла КРЮКОВА, Микола ЯКОВЧЕНКО, Андрій СОВА, Анатолій ЛИТВИНОВ, Олександр ІВЧЕНКО, Олексій ПОПОВ, Борис ХАРИТОНОВ, Степан і Галина САВКИ, Анатолій ПУРЦЕЛАДЗЕ, Анатолій ДЕМЧУК, Микола НЕВІДНИЧИЙ… Чи часто показують їх по телебаченню, транслюють на радіо?! Не кажучи вже про організацію їхніх концертів, творчих зустрічей, виступів перед дітьми і молоддю… Бо нині є серйозна загроза зникнення цих видів мистецтва, доступного людям…
Мабуть, найменше (через його скромність) знають у нас про яскравого, дуже оригінального артиста Миколу НЕВІДНИЧОГО.
Миколка Невідничий народився в багатодітній селянській родині 20 лютого 1946 року в селі Селище Корсунь-Шевченківського району на Київщині(тепер Черкаська область). Гени талантів веселуна і дотепника дістались йому від батька Юхима Павловича – сільського конюха. Як на ті часи – людини в селі потрібної всім і відповідальної. Доброту пан Микола взяв від мами.
Діти війни жили нелегко. Піднімала згодом малечу-трьох братів, крім батьків, і старша сестра, яка здобула фах медика і вже працювала на Волині.
Після закінчення школи Микола поїхав поступати в інститут в Київ, завалив англійську мову. Тож вирішив піти нелегкою незвіданою стежкою професійного артиста. Вступив 1965-го і 1967-го року закінчив Київську студію естрадно-циркового мистецтва за спеціальністю «Артист розмовного жанру».
Понад два десятиліття працював пан Микола артистом Українського гастрольно-концертного об’єднання “Укрконцерт”, в столичній концертній організації “Київконцерт”, в Театрі пісні Миколи Мозгового.
Входив до популярної естрадної групи ”Очима молодих”(керівник Олексій ПОПОВ) при Українському гастрольно-концертному об’єднанні «Укрконцерт», яка з 1970 до 1987–го року об’їздила з концертами Україну і півсвіту. Виступали і на стадіонах, і в сільських клубах, і в полі, і на фермах… Працював в концертних програмах провідних естрадних виконавців України, зокрема, ВІА «Кобза», квартети «Явір» і «Гетьман», Світлана і Віталій БІЛОНОЖКИ, Степан і Галина САВКИ…
Здійснив вдалі спроби кіноартиста. Знімався в кінофільмах: “Веселі Жабокричі” (1971), “Зелений фургон” (1983), де запам’ятався яскравими характерними ролями.
Виступав перед радянськими воїнами в Афганістані. В числі перших артистичних бригад з травня 1986 року брав участь у ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС. Там і підірвав здоров’я… Довелося рано залишити роботу на сцені, яку любив до останнього подиху. І часто збирав навкруг себе слухацьку аудиторію у дворі, в лікарні, на березі моря…
Але, не зважаючи на всі життєві перепитії, разом з дружиною Вірою Павлівною –будівельником за покликанням, доброчинцем від душі, виховали двох гарних доньок, мають онуків.
В липні 1997 року Микола Юхимович Невідничий удостоєний почесного звання “Заслужений артист України“.
Щирим патріотом України(непоказним, але рішучим), пропагандистом магії українського слова Микола Невідничий був усе життя!
Закінчував завжди розмову з друзями такими словами:«Любив, люблю і буду любити!»
Помер після важкої тривалої хвороби 30 жовтня 2019 року. Похований в колумбарії Байкового кладовища в Києві.
Про нього, як Митця і Людину з теплотою відгукуються колеги по творчому цеху – народні і заслужені артисти України:Віталій і Світлана БІЛОНОЖКИ, Лідія МИХАЙЛЕНКО, Надія ШЕСТАК, Степан САВКА, Володимир ТАЛАШКО, Євген КОВАЛЕНКО, Петро ЗАЄЦ і Андрій КАСЬЯНЕНКО, Віра ГАЛУШКО, Віталій СВИРИД, Віктор СИНЬОВ, творча молодь та глядачі – люди різних професій, які до глибини душі люблять українське слово, знають силу його дії в житті…
Микола РУДАКОВ,
заступник директора УГКО «Укрконцерт» в 1989-90 рр.
Дякую!