Леся Мудрак: Для культури не було ніколи «легких» часів

Щастя і біль водночас: як це бути дівчиною-письменницею 

Бути дівчиною-письменницею – це щастя і біль водночас. Ортодоксальні чоловіки, звинувачували мене, дівчину, свого часу, в «пропаганді порнографії», ледь не в «розбещенні молоді» за мою еротичну поезію. ПЕРЕЖИЛА. Тяжко. Зішкрябуючи себе з асфальту. Тепер загартована.

Я не вважаю, що цілісну літературу варто розділяти за гендерним принципом. Дослідниця літератури М. Зав’ялова, наприклад, констатувала: не існує “чоловічої” літератури, а радше світова, в якій “жіночій” або не було місця, або її проголошували другорядною, “поганою”. За саркастичними словами письменниці та філософині Оксани Забужко, визнання “жіночності” літературного твору приховує “зниження рангу”, тому доводиться виправдовуватися, “ховати її під корсет “мужності”.

Володимир Татаренко — журналіст, державний службовець, музейник

Володимир Борисович Татаренко народився 27 червня 1956 р. в с. Іванкові Бориспільського району Київської області. Восени того ж року батьки переїхали до м. Борисполя. Восьмирічну освіту здобув у Бориспільській восьмирічній школі № 2.

Після закінчення у 1973 р. Бориспільської середньої школи № 3 вступив до Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького (нині – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова).

У 1977-1983 рр. працював учителем української мови і літератури Іванківської середньої школи Бориспільського району.

Протягом 1983-1991 рр. – кореспондент, власний кореспондент, спеціальний кореспондент письменницької газети “Літературна Україна”.

#ДОБРОВІРУС та його друзі! або Енциклопедія добровірусів Лани Ра

Українська письменниця, драматургиня, сценаристка Лана Ра (Світлана Конощук) і не очікувала, що вигаданий нею творчий марафон для дітей #ДОБРОВІРУС ТА ЙОГО ДРУЗІ!  – перетвориться у масштабну хвилю позитиву. Виявилося, що добрі віруси вигадувати весело і це допомогло батькам трошки відволіктися. Бо цей творчий процес захопив сімї.

Микола Шкрібляк. Майстер “нечоловічого” мистецтва

На перший погляд, надзвичайно цікавий, багатющий на знання, захоплення і досвід директор Комунального учбово-методичного центру культури Буковини Микола Миколайович ШКРІБЛЯК з точки зору пошуку матеріалу про гендерну рівність – постать не зовсім прийнятна. Чоловік-керівник – це типово (а він, окрім центру культури, ще й очолює обласний осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України). Чоловік-журналіст – у покоління студентів кінця 70-х це також було нормою, то пізніше гендерний баланс у професії змістився. Чоловік-колекціонер старожитностей – дуже навіть звично, он навіть Президент у нас мав таке хобі. Чоловік-дизайнер – так це ж загальноприйнято, що найвідомішими дизайнерами (як і кухарями) чомусь стають саме чоловіки!

Олександра Малаш: Любов має не лише лицьовий, а й виворітний бік

У рамках програми підтримки молодих авторів КМДА в 2016 році вийшов друком роман Олександри Малаш «Любові багато не буває». Одна справа – говорити про книжку, яка щойно з друку, а інша – за кілька років, коли емоції врівноважилися, сюжет та герої сприймаються інакше, багато людей прочитало роман та озвучило свої коментарі публічно. Та все ж кілька питань до авторки залишилося…

– Сашо, як ти гадаєш, чому саме твій роман переміг в програмі КМДА і що це значить для роману? Яка була його подальша доля?

Віршотерапевтична поезія Оксани Стогній-Рибась

Сьогодні вірші києво-харківської поетеси, віршотерапевта, психолога, кандидата філологічних наук Оксани Стогній-Рибась саме на часі. Адже Оксана не тільки звертається до естетично-художніх можливостей слова, але й лікує своєю віршотерапією. І це без перебільшення.

 – Оксано, слухаючи Ваші вірші, здається, що отримуєш якесь неймовірне оновлення, піднесення й радість. Як Вам вдається підібрати такі слова?

Микола Удянський — український ІТ-підприємець, громадський діяч і науковець

Микола Олександрович Удянський народився 22 травня 1983 в м. Харків в родині інженера-випробувача (батько) і працівника торгівлі (мати).

Закінчив Середню школу № 53 у Харкові, в 2001-2003 служив строкову службу в Збройних силах України, в спеціальних військах радіаційного, хімічного і біологічного розвідки (РХБ).

У 2009 закінчив Харківський національний автомобільно-дорожній університет (ХНАДУ) за фахом «Автомобільні дороги та аеродроми», у 2019 закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ за спеціальностями право і кібербезпека.

Геннадій Виходцев – підприємець, меценат, громадський діяч

Виходцев Геннадій Анатолійович – підприємець, генеральний директор Групи компаній “Фокстрот” (робоча назва – ГКФ). Крім того, Геннадій Виходцев – діючий голова ради засновників Групи компаній Фокстрот, голова правління в громадській організації “Соціальний центр “Перспектива”, яка територіально прив’язана до Лісового масиву в Києві (столиця України).

Золото роду Степанюків

Сорок років поспіль Валентина Федорівна Степанюк навчає дітей українській мові та літературі у Липківській середній школі імені М.І. ШпакаПопільнянського району на Житомирщині. Сільська вчителька є водночас депутатом районної ради двох скликань, авторкою книги «Голос пам’яті» та лауреатом Житомирської обласної краєзнавчої премії. А спільний педагогічний стаж чотирьох поколінь родини Степанюків-більше 125 років.

Андрій Гінкул: «У нашій країні все відбувається правильно, тільки дуже повільно»

Чи може одна людина водночас якісно, фахово робити кілька справ? Так. Якщо ці справи мають об’єднуючу мету – змінити на краще країну, де живеш сам і де живуть твої діти.

Андрій Гінкул – український громадський діяч і експерт з питань територіального розвитку та енергозбереження, голова правління ГО «Центр реформ та місцевого розвитку», керівник Асоціації енергоаудиторів у ЖКГ та Української асоціації активного та екологічного туризму. Він працює більше ніж 24 години на добу. Бо звіряє час не за годинниковою стрілкою, а за результатами зробленого.