“Десять коментарів, які я так ніколи й не написала. Хоча хотілося…”

1. Яке жахливе фото. Краще б я це ніколи не бачила, а ви ніколи так не фотографувалися.

2. Якщо я полайкаю твій вірш, то помру від сорому, що хтось бачить мій лайк. Прошу тебе, тримай свої рими в собі. Бо ти наражаєш мене на небезпеку.

3. Так, я знаю, що в тебе є машина. Для цього не обов’язково знімати відео за кермом.Тим паче, про психологію стосунків. Тим паче, коли в тебе з цим – глина. І зі стосунками, і з навичками водіння.Прошу, не наривайся.

4. Господи, перестань постити цитати. Так, я звертаюся не до Бога, а до тебе.

5. Я знаю, що кожен має право на помилку. Але виставляти у ФБ наше спільне фото двадцятирічної давнини без мого дозволу – таке пробачити неможливо. От це було, щоб що?

6. Хто ці 99 інших осіб, разом з якими мене позначено в цьому дописі?
Окей, справедливий животворящий бане, прийди мені в поміч.

7. Мені нецікаво, якою клеопатрою ти була в минулому житті, і скільки тисяч слів має твій словниковий запас. Якщо граєш у ці ігри – грай мовчки. Не дратуй мене.

8. Якщо я захочу, щоб мені виправили помилки у тексті, то напишу про це окремим постом.
Але я не захочу.

9. Якщо хочеш, щоб тебе похвалили, на ручки або шоколадку, так і скажи. У мене справді нема часу про це здогадуватися. І я справді не відстежую, хто кого лайкав, а хто кого не лайкав. І чому так сталося.

10. Сім разів напиши – один раз витри. Сама практикую, вам раджу.
Не те, щоб панацея на всі випадки, але час від часу допомагає.
українська філологиня, телеведуча, кандидат філологічних наук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *