Десять нотаток про новий-старий “Український правопис”

22 травня проект “Українського правопису” перестав бути проектом. На практиці це означає, що тепер ми мусимо за ним звіряти свій кожен мовний крок.

Тобто – час суперечок минув. Почався час дотримання правил. Вони можуть подобатися, можуть – не подобатися. Але вони обов’язкові до виконання. Хоча запитання до деяких правил є.

1. Багатостраждальна буква И так і не визначилася остаточно зі своїм статусом на початку слів. Її вживаємо на початку “в деяких власних і загальних назвах, що походять із тюркських та інших мов, відповідно до вимови в цих мовах”. Ось це дуже неконкретне “деякі назви” і ще менш конкретне “інші мови” не дуже радує.

2.Суфікси на означення осіб жіночої статі вразили прикладами. Чудово, що ці суфікси розписано окремо. Але приклад “дияконеса” викликає непозбувну бентегу. Напевно, це саме той приклад, якого так бракувало Правопису для того, щоб бути в тренді.

3. Потішили прикладами статті щодо правопису складних слів. Правил як було багато, так багато й лишилося (до того ж практично все лишилося, як і було). Але зате тепер там у переліку прикладів є Європарламент і Євросоюз. А також архішахрай, бліцновини і мультимільйонер)
Приклади в розділах про правопис складних слів разом, окремо і через дефіс надихають на вивчення української мови.

4. Пів, напів і полу отримали нове правило. Значно коротше за примітку до нього.
Тепер лише пів Європи, пів Києва і пів огірка. Утім, не думайте, що все настільки просто. Бо піваркуш і пів аркуша. І все тому, що піваркуш – цілісне поняття, а пів аркуша – ні)
Насправді, кажуть, запам’ятати нескладно: якщо йдеться про пляшку горілки, то “півлітра”, а якщо про половину літра, тоді – пів літра.
Учителі, прийміть співчуття: можна уявити, який ажіотаж викликатиме таке пояснення)

5. Правопис прислівників, як і раніше, треба читати з олівцем і валер’янкою. Утім, “по батькові” як писалося окремо, так і надалі пишеться окремо, як не хотілося б багатьом туди вписати дефіс.

6. Як і раніше, рясніє традиціями правопис великої букви. Утім, окрему примітку отримали свята День Незалежності України, День Соборності України і День Конституції України. Хто пригадує передісторію, то був період, коли офіційно значилося День незалежності України (друге слово у назві свята з маленької літери), що, у випадку тестів з української мови, багатьох збивало з пантелику.
Тепер усе офіційно – ВЕЛИКИМИ.

7. Господи боже мій! А також “їй-богу”, “боже збав”, “господь із тобою”, написані з маленької літери і без розділових знаків на позначення звертання – не святотатство, а вигуки. Їм тепер присвячено окрему примітку. І правильно.

8. Варто почитати приклади правопису торгових марок. Там нині є “вольво”, “нісан” і трактор “Слобожанець”. Цікаво, виробники, які опинилися в прикладах, в курсі, що їх тепер у правописі описали? Яка торгова марка не мріє про таку рекламу?

9. Кличний відмінок. Нарешті Олегів офіційно можна кликати Олегу і Олеже (обидві форми, раніше нормою було лише Олегу!, хоча її масово не дотримувалися).
Отримав офіційно кличний відмінок іменник “Господь”. (Господи!) і “Христос” (Христе! (з наголосом на першому чи останньому складі) і Христосе!)
Ну, а загалом корисно ще раз усім перечитати це прекрасне правило про творення кличного відмінка, яке так часто порушується.

10. Насправді в “Українському правописі” чимало цікавого. Наприклад, так звана “орфографічна варіантність”, якої не бракує у вимогах до правопису слів іншомовного походження. Тобто “катедра” і “кафедра”, “етер і ефір”. Або ж “авдиторія” і “аудиторія”, “павза” і “пауза”.
Варіантності не позбавлені й форми родового відмінка іменників ІІІ відіміни. Тепер офіційно “соли”, “любови”, “незалежности”, “крови”, “чести”, “смерти” і навіть “Білоруси”. Але форми “солі”, “любові”, “незалежності”, “крові”, “честі”, “смерті” і “Білорусі” теж ніхто не скасовував.

Якщо у правописах доречна демократія, то нашому Правопису її нині не бракує.

Але оскільки Правопис ухвалено, тож немає сенсу ломити списи над доцільністю чи недоцільністю таких рішень.

Натомість є сенс вивчати правила. Розвивати мову, збагачувати її.
І не забувати, що мова – система, яка сама себе регулює. Але при тому помирає, якщо нею не користуються.

Почитайте на дозвіллі “Український правопис”. Однозначно – корисне чтиво.

 

українська філологиня, телеведуча, кандидат філологічних наук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *