Це було ще в радянські часи. Обід у шкільній їдальні коштував від 16 до 24 коп. (в залежності від меню). Щоб отримати під час великої перерви свою порцію через віконечко, потрібно було заздалегідь у чергового з учнівського комітету придбати талон – проштампований на листочку із зошита в клітинку паперовий прямокутник.
Якось директор на лінійці порушив тему фальшивих талонів – обідів з’їдається більше, ніж купується талонів. Уся школа реготала. Чомусь цей факт усім видався смішним. Шахраїв так і не вичислили.
Пізніше від одного старшокласника дізнався таємницю. Писали вони якусь важливу контрольну з райвно. Учителька принесла з учительської коробочку зі штампами і печатками. Кожну роботу слід було проштампувати. Учительку хтось викликав у коридор, вона надовго залишила клас, а хлопці кинулися розглядати печатки. Серед інших побачили і ту маленьку, для талонів. Самий спритний видер із зошита в клітинку листок і почав рівними рядами штампувати талони. За ним утворилася черга, всі штовхалися, видирали печатку, щоб і собі запастися хоч кількома талонами.
Далі було справою техніки – щодня вписувати в талон ручкою дату. За фальшиві талони самі харчувалися, пригощали інших, обмінювали на щось, продавали дешевше. Дивно, що так нікого і не вичислили.
Причому хвиля фальшивих талонів школою прокочувалася кілька разів. Де вони знову бралися, не знаю. Чи знову контрольна була, чи хтось зловживав печаткою із працівників школи або учнівського комітету – таємниця.
Із часом це припинилося. Як казав схвильований Шаріков Філіпп Філіпичу: “Где ж я теперь столоваться буду? Мне без пропитания оставаться нельзя” . 🙂
Фото: ТелеграфЪ
