З дискусії письменників-фантастів про відносини України з НАТО я приніс додому такий собі невеличкий, проте дуже вагомий матеріальний бонус: кавалок Ідолища…
…Ще коли в грудні 2013 року я лежав вдома після другої операції на ногах… Ще коли насилу міг поворухнутися, аби перепостити фейкову «новину від Кісельова» про те, що голодні «майданівці» варять із кавалків поваленого пам’ятника Леніну куліш, як той казковий солдат варив собі кашу із сокири…
…Ще тоді мені зателефонував мій друг Іван Галенко:
— Агов, послухай! Я тут зараз на Бесарабці, де Леніна довбають. Хочеш для себе мати кавалок Ілліча на довгу пам’ять?
Звісно, я того хотів! Дуже хотів!!! Іван тоді обіцяв навідатися до хворого на ноги товариша. Проте не так все сталося, як гадалося. Минуло понад 3 роки, аж поки Магомет не прийшов до гори… Себто, аж доки я не зустрівся з Іваном на згаданій вище дискусії. Ясна річ, нагадав йому про давню обіцянку. Попри мої очікування, Іван видобув з наплечника декілька камінців, дбайливо загорнутих в папірець, і запропонував:
— Обирай!
Що ж, я обрав. І тепер цей артефакт — кавалок Ідолища зайняв почесне місце в нашій хатній «шафі марнославства» поруч з іншими «дарунками долі».
В чергові роковини тих бурхливих подій знов дивлюся на нього… і знов згадую Декрет Ради народних комісарів РРФСР від 12 квітня 1918 року «Про пам’ятники Республіки», перший пункт якого проголошував:
*******
Пам’ятники, споруджені на честь царів та їхніх слуг, що не являють інтересу ні з історичного, ані з художнього боку, підлягають зняттю з площ і вулиць і частково перенесенню в склади, частково використанню утилітарного характеру.
*******
Підписали цей декрет голова РНК Ульянов (Ленін) та народні комісари Луначарський і Сталін. Саме зважаючи на цю обставину, мені дуже важливо тримати в руках безпосередньо свій кавалок Ідолища — колишнього пам’ятника Леніну. Бо тоді, під час Революції Гідності злетів з постаменту і був розтрощений монумент руйнівникові, який колись сам видав декрет щодо знищення пам’ятників, залишених попереднім політичним режимом. З моєї точки зору, повалення пам’ятника Леніну в Києві та весь подальший «ленінопад», а також інші події з цього ряду — це не добре і не погано. Бо оцінка в категоріях «добре/погано» є занадто людською. Вищі сили судять в інших категоріях. А тому, на мою скромну думку, отой «ленінопад»…
Це СПРАВЕДЛИВО!!!
Бо той, хто власноруч підписав Декрет РНК РРФСР від 12.04.1918 року, в жодному разі не міг розраховувати на те, щоб його пам’ятники колись не поскидали з постаментів і «частково не перенесли в склади», частково не «використали з утилітарною метою».
Тепер Ідолище розтрощено, баланс справедливості в тій часточці Всесвіту, що зветься Україною — відновлено. Нехай же кавалок Ідолища відтепер нагадує про це!..
