Чи існує альтернатива «мирним планам» Порошенка і Зеленського?

Чи існує альтернатива «мирним планам» Порошенка і Зеленського. Так! ІЗОЛЯЦІЯ ЗОНИ ОКУПАЦІЇ. Хотів-був вчора розповісти про це глядачам телеканалу НАШ. Почав наводити приклади з історії успішного повернення територій. Але мене обірвав ведучій, мовляв вас тут таких істориків багато і кожен трактує щось по-своєму. Історика образити легко, але тоді історія помститься кривдникам. Тому, напишу тут те, що не дали сказати там.

Як ігнорили українську мову, так і ігнорять…

Отже, їду зранку на роботу. Мені замовили таксі. Що не таксист, так упорото російськомовний. Як під копірку всі. Скористалася порадами дописувачів у коментарях до попереднього допису, якщо водій російськомовний, то відмовлятися і не їхати.

Скасовую уже третє замовлення. Третє!

– Доброго дня!

Про гроші, куфайку і маму-бариню

– А Макеї такі багаті! У них гроші валяються навіть на підлозі!

Ця фраза друга мого дитинства Сашка Сіденка багато років була нашим сімейним афоризмом. Справді, частенько траплялося, що у нас копійки випадали з кишені й закочувались під стіл.

Досить гнутися!

Дивлюся Право на владу. В студії зе-команда. Говорять про мову. Обговорюють статус російської мови, як регіональної. Ну звісно, про що їм ще говорити.

Виступає дипломат Яременко, теж член зе-команди і каже:
– Я проти теми надання статусу російській мові регіональної, – ну, нормально так каже, і тут продовжує, – але давайте не забувати, що ми йдемо в ЄС і там їхні правила, тож перед нами можуть поставити це питання.

Пане Яременко, знаю Вас як патріота, от припиніть ці прогинаси.

Про лихослів’я

Як можна заборонити те, чого немає?

В українській мові мату як такого не було й немає. Це вам будь-який притомний мовознавець переконливо доведе з використанням словників і без.

Прокльони є. Соромітні слова я. Лайливих також не бракує. Чимало іншого цікавого також набереться, але – не матюччя в його первісному вияві й значенні.

Тож дематюкація (чи дематюкізація?) – це не про мову. Это о языке.

Тобто це такий хитрий спосіб обмежити права російської в Україні? Ну, то нехай буде тоді.
Диявол – він же у деталях.

П’ють і вбивають…

Смерть маленького хлопчика, якого застрелили поліцейські, сколихнула суспільство.

Жоден з нас не може втримати своїх емоцій. Безневинний хлопчик, який грався на дитячому майданчику, став жертвою п’яних неадекватних поліцейських.

Акцент треба ставити не так на слово “поліцейські”, як на слово “п’яних”.

Подивіться підбірку регіональних новин і побачите, скільки вбивств скоєно у стані алкогольного сп’яніння. І навмисних, і необачних. Алкоголізм – трагедія українського народу.

Десять нотаток про новий-старий “Український правопис”

22 травня проект “Українського правопису” перестав бути проектом. На практиці це означає, що тепер ми мусимо за ним звіряти свій кожен мовний крок.

Тобто – час суперечок минув. Почався час дотримання правил. Вони можуть подобатися, можуть – не подобатися. Але вони обов’язкові до виконання. Хоча запитання до деяких правил є.

Щоденний біль…

Років дев’ять тому, коли ще працювала штатним журналістом одного профільного видання, отримала завдання напередодні чергового Дня Перемоги написати про жінку, свого часу знаного в столиці і за її межами фахівця з ветеринарії, ветерана війни і праці.

Приїхала я в її однокімнатну квартиру на Ірпінській, дорогою прихопивши десь булку-плетінку. Ледь достукалася до господині. Пам’ятаю, як радо вона мене зустріла, бо до неї приходив (за її словами) ще хтось, окрім працівника соцслужби, хіба напередодні 9 Травня і Дня ветеринарного працівника (привітати, вручити пайок, “зафільмувати”), якісь родичі навідувалися всього лише кілька разів на рік… Очі виїдав запах сечі, одяг на співрозмовниці давно забув, що таке прання…

Наш Крим?

Мені здається, що ми назавжди втратили Крим…

Нещодавно до нас приїзджав далекий родич, який живе в звичайнісінькому кримському селі.

– Як Ви там живете?

– Та все у нас добре. Нічого не змінилось. Принаймні гірше не стало, – розповів родич.

Як жили по-простому, так і живуть. Не “ватники”, не “путіністи”, просто звичайні люди, яким немає куди їхати і які залишились жити в російському Криму. Для них головне – заробити на кусень хліба…

Мовнокультурний світ кладовищ. Роздуми напередодні поминальних днів

Очевидно, ніхто не буде заперечувати, що кладовища, давні поховання, які розташовані на території України, – українські, тобто належать Україні, мають пряму до неї приналежність.

Говорити про кладовища в плані національних чи релігійних традицій – швидше всього це прерогатива науки і церкви. Хоча незаперечною загальною традицією є попри все наведення там порядку. І це в усьому світі так. Але в Україні цим навряд чи яке кладовище може похизуватися. І це теж традиція. Центральні алеї великих міських кладовищ ще підтримуються в належному стані, порядку якщо не родичами померлого, то працівниками відповідних служб. Але віддалені могили переважно занедбані. Працівників не вистачає, щоб навести лад на всій території. Це про міські кладовища. А що вже казати про сільські?! Позаростали вони не лише кущами, а й величезними деревами. До деяких могил дістатися або досить складно, або практично неможливо.