З автором книжки, про яку піде мова, познайомилася зовсім нещодавно. Під час нашої розмови він багато говорив саме про свій роман. Навіть занадто багато. Зізнаюся, спершу така його впевненість у власному творі викликала в мене певну настороженість. Та коли взялася за читання, зрозуміла, чому Андрію Неруському так хочеться, щоб про написане ним чули, а головне – читали.
«Еґоїст» – це книга, яка запрошує до роздумів кожного, хто бодай раз будував стосунки, кохав, втрачав чи намагався зрозуміти себе й іншу людину. Автор пропонує власне бачення природи людських взаємин. Це бачення подекуди дискусійне, подекуди провокативне, але завжди таке, що спонукає мислити.
Можливо, це лише моє читацьке відчуття, але серед численних філософських роздумів автора я побачила одну особливо важливу думку про те, що здорові стосунки мають сенс лише тоді, коли жінка і чоловік є рівними у своїх правах, свободі вибору та відповідальності. Хіба ж насправді не так?! А ще сподобалося, що саме жінка посідає важливе місце в авторській концепції, де вона не як другорядна героїня чи об’єкт чоловічого кохання, а як повноцінна особистість, яка має право бути почутою, приймати рішення і залишатися собою.
Андрій Неруський – доброволець, військовослужбовець, родом із Корюківки на Чернігівщині. Його життєвий досвід і став фундаментом роману. У книзі поруч із роздумами про кохання, людську природу, правду й брехню стоять історії війни, добровольчого руху, спротиву російській агресії та відповідальності за власний вибір. Автор не відокремлює філософію від реального життя – навпаки, перевіряє її на міцність у найекстремальніших обставинах.
За своєю манерою письма «Еґоїст» несподівано нагадав мені твори Джона П. Стрелекі. Не стилістично, а саме способом мислення. Як і Стрелекі, Неруський не просто розповідає історію, а через сюжет веде читача до великої кількості запитань про сенс життя, свободу вибору, любов, людське щастя, страхи, відповідальність та істинні мотиви наших вчинків. Та якщо книги Стрелекі народжувалися у світі комфорту, то «Еґоїст» виріс із української реальності війни, втрат і боротьби.
Особливо цікавою є сама побудова твору. Художня оповідь постійно переходить у філософський есей, психологічне дослідження, а подекуди навіть у полемічний трактат. Автор не приховує власної позиції, іноді навмисно провокує, змушує сперечатися із собою. І саме ця сміливість робить книгу живою.
Центральною темою роману стає егоїзм як природна складова людської особистості. Неруський пропонує власну концепцію цього явища, аналізуючи людські стосунки, любов, дружбу, суспільство, війну та моральний вибір. Навіть якщо читач не погодиться з усіма висновками автора, байдужим після прочитання залишитися важко.
Не менш цінними є сторінки, присвячені війні. Це не героїзація заради ефекту, а розповідь людини, яка знає ціну кожного рішення. Саме тому епізоди про оборону Чернігівщини, добровольців, партизанський спротив і побратимство звучать переконливо й документально точно. Тут війна стає не лише історичним тлом, а й випробуванням усіх авторських філософських висновків.
«Еґоїст» – книга не для легкого вечірнього читання. Вона вимагає уваги, готовності мислити й вести внутрішній діалог з автором. Це дебют, який сміливо виходить за рамки традиційної української прози, поєднуючи роман, психологію, філософію та документальність, що засвідчує появу автора з власним голосом і власною системою поглядів. А це, мабуть, найцінніше, що може подарувати дебютант сучасному читачеві.
Ну, й ще одна дуже важлива річ – кожен примірник книжки, придбаний у автора, перетворюється на донат для Збройних Сил України. І це, мабуть, найкраще свідчення того, ким є Андрій Неруський. Бо хіба може автор, який сьогодні є військовим, думати лише про творчість? Навіть книжкою він продовжує боротися. Цього разу заради тих, хто тримає українське небо й землю над усіма нами.
Тетяна Череп-Пероганич,
письменниця, журналістка, громадська діячка, волонтерка
