Особливості діяльності аптек під час епідемії COVID-19

Наталія Петрівська,
юрист фармацевтичного права

Останні події з поширення коронавірусної інфекції та наслідків її розповсюдження внесли корективи в роботу багатьох закладів громадського харчування, розважальних центрів інших підприємств та установ, в тому числі органів державної влади. Один з способів убезпечити себе від зараження вірусом – зменшення контактів спілкування з іншими особами, організація дистанційного процесу роботи, навчання тощо.

Однак, такими заходами для збереження власного здоров`я не зможуть скористатись медичні та фармацевтичні працівники. Під час епідемій, ці професії стають одними з найважливіших, а значить і найуразливішими.

Два вогні: подружжя Семанюків як приклад правдивих просвітників

Іван Семанюк та його дружина Наталія Карп`юк таки мали зустрітися у цьому світі для спільної справи, хоча були вони такі різні. Звісно, не лише для спільної справи, але тільки поєднавшись, вони зуміли зробити те, що зробили.

Він – доктор права, громадський діяч, який був генератором національної ідеї та утвердження української мови у суспільному просторі спочатку Делятина, а відтак – і Снятина. Класик української літератури, блискучий новеліст, відомий під псевдонімом «Марко Черемшина». Адвокат, який повністю ламав стереотипи судової практики.

Колія широка й вузька

В світлі подій останніх 1-1,5 років, виникає справедливе запитання: яке явище, яка знакова подія в Україні може стати надійним маркером, що дозволить безпомилково констатувати— так, безперечно, ми йдемо в Європу, й наш вибір є остаточним і безповоротним?! На мою скромну думку, ознакою такої незворотності слугуватиме переробка всіх залізничних колій України на вузький (європейський) розмір. Чому?..

А почали з українців…

Світ періодично здригається від дипломатичних скандалів, пов’язаних з діяльністю спецслужб Російської Федерації.Але насправді це лише верхівка айсбергу. Бо якщо не брати в розрахунок політичний терор в період між двома світовими війнами, то безпосередні вчителі сучасних любителів «солсберецьких шпилів» починали свою діяльність щонайменше на півстоліття раніше…

Війна з тінню, або Moscovia delenda est


Десять років тому мені пощастило побувати в Національному музеї Карфагена.

(До речі, раджу відвідати цей музей усім туристам, які відпочиватимуть в Тунісі: разом з екскурсією в Сахару, на майданчик зйомок «Зоряних воєн» та з грандіозним лазерним шоу “Історичні хроніки”, тамтешні численні експонати залишають по собі незабутнє враження…)

Отож роздивляючись витончений посуд, мозаїки, статуї й інші матеріальні плоди колись могутньої цивілізації, я все не міг второпати:

ЧОМУ?!

Пригоди Остромирового Євангелія

Рівно 960 років тому завершилося створення однієї з найдавніших руських книг. Її подальша історія багато в чому нагадує детектив. Йдеться про Остромирове Євангеліє, яке то губилося, нібито, раз і назавжди, то найзагадковішим чином з’являлося на світ знов і знов… Та в будь-якому випадку ця книга дозволяє глибше зрозуміти давньоруську культуру й різні аспекти життя наших предків.

Інший бік Острозької Біблії

Загальновідомо, що Острозька Біблія стала найпершим повним виданням усіх книг Святого Письма церковнослов’янською мовою. Це видання здійснив в Острозі друкар Іван Федорович у 1581 році завдяки покровительству найзаможнішого магната тогочасної Речі Посполитої — православного князя Костянтина Василя Острозького.

Клопотами останнього було засновано також Острозьку школу (нині — Національний університет «Острозька академія»), вчені якої брали дуже активну участь в підготовці цього видання, оздобленого розкішними заставками, кінцівками та ініціалами. Але при ближчому розгляді уважному оку відкривається зовсім інша картина подій більш, ніж 400-річної давнини…

Війни програють в головах. Чому українська книга під загрозою

Ніколи не забуду того гнітючого враження, яке на мене в березні 2014 року справив книжковий магазин на одній з центральних вулиць Донецька.

На фоні тисяч російськомовних книжок, кілька десятків україномовних так сирітські-маргінально тулилися одна до одної в найдальшому куточку, що табличку “Книжки українською” доречно було б замінити на “Література для тубільців”.

Стіна

Один знайомий дружини запросив нас відвідати напівмертве українське село в Томашпільському районі Вінниччини з дещо незвичною назвою Стіна. Мовляв, воно може зацікавити нас в плані написання роману… Оскільки стан здоров’я не дозволив дружині полишити дім, їхати довелось мені самому. В поїздці мене супроводжувала дочка, вона ж попрацювала трохи фотокореспонденткою.

Для «краєзнавчої експедиції» обрали 7 квітня 2017 року — Благовіщення. Знайомий дружини зустрів нас на вокзалі в Вінниці, посадив до свого бусика й повіз на місце призначення. По дорозі підібрали ще двох краєзнавців. В такому складі й пройшла експедиція.

Луцьк – вражаюче місто

Луцьк. Вражаюче місто.
Луцьк перестрибнув Львів. За тиждень перебування я не почула в Луцьку російської мови окрім одного разу, коли учень у школі сказав: «Пріятного апєтіта». Ми його погладили по спинці і сказали, що треба говорити “смачного”. Оце й усе.