Микола Шкрібляк. Майстер “нечоловічого” мистецтва

На перший погляд, надзвичайно цікавий, багатющий на знання, захоплення і досвід директор Комунального учбово-методичного центру культури Буковини Микола Миколайович ШКРІБЛЯК з точки зору пошуку матеріалу про гендерну рівність – постать не зовсім прийнятна. Чоловік-керівник – це типово (а він, окрім центру культури, ще й очолює обласний осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України). Чоловік-журналіст – у покоління студентів кінця 70-х це також було нормою, то пізніше гендерний баланс у професії змістився. Чоловік-колекціонер старожитностей – дуже навіть звично, он навіть Президент у нас мав таке хобі. Чоловік-дизайнер – так це ж загальноприйнято, що найвідомішими дизайнерами (як і кухарями) чомусь стають саме чоловіки!

Олександра Малаш: Любов має не лише лицьовий, а й виворітний бік

У рамках програми підтримки молодих авторів КМДА в 2016 році вийшов друком роман Олександри Малаш «Любові багато не буває». Одна справа – говорити про книжку, яка щойно з друку, а інша – за кілька років, коли емоції врівноважилися, сюжет та герої сприймаються інакше, багато людей прочитало роман та озвучило свої коментарі публічно. Та все ж кілька питань до авторки залишилося…

– Сашо, як ти гадаєш, чому саме твій роман переміг в програмі КМДА і що це значить для роману? Яка була його подальша доля?

Віршотерапевтична поезія Оксани Стогній-Рибась

Сьогодні вірші києво-харківської поетеси, віршотерапевта, психолога, кандидата філологічних наук Оксани Стогній-Рибась саме на часі. Адже Оксана не тільки звертається до естетично-художніх можливостей слова, але й лікує своєю віршотерапією. І це без перебільшення.

 – Оксано, слухаючи Ваші вірші, здається, що отримуєш якесь неймовірне оновлення, піднесення й радість. Як Вам вдається підібрати такі слова?

Микола Удянський — український ІТ-підприємець, громадський діяч і науковець

Микола Олександрович Удянський народився 22 травня 1983 в м. Харків в родині інженера-випробувача (батько) і працівника торгівлі (мати).

Закінчив Середню школу № 53 у Харкові, в 2001-2003 служив строкову службу в Збройних силах України, в спеціальних військах радіаційного, хімічного і біологічного розвідки (РХБ).

У 2009 закінчив Харківський національний автомобільно-дорожній університет (ХНАДУ) за фахом «Автомобільні дороги та аеродроми», у 2019 закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ за спеціальностями право і кібербезпека.

Геннадій Виходцев – підприємець, меценат, громадський діяч

Виходцев Геннадій Анатолійович – підприємець, генеральний директор Групи компаній “Фокстрот” (робоча назва – ГКФ). Крім того, Геннадій Виходцев – діючий голова ради засновників Групи компаній Фокстрот, голова правління в громадській організації “Соціальний центр “Перспектива”, яка територіально прив’язана до Лісового масиву в Києві (столиця України).

Золото роду Степанюків

Сорок років поспіль Валентина Федорівна Степанюк навчає дітей українській мові та літературі у Липківській середній школі імені М.І. ШпакаПопільнянського району на Житомирщині. Сільська вчителька є водночас депутатом районної ради двох скликань, авторкою книги «Голос пам’яті» та лауреатом Житомирської обласної краєзнавчої премії. А спільний педагогічний стаж чотирьох поколінь родини Степанюків-більше 125 років.

Андрій Гінкул: «У нашій країні все відбувається правильно, тільки дуже повільно»

Чи може одна людина водночас якісно, фахово робити кілька справ? Так. Якщо ці справи мають об’єднуючу мету – змінити на краще країну, де живеш сам і де живуть твої діти.

Андрій Гінкул – український громадський діяч і експерт з питань територіального розвитку та енергозбереження, голова правління ГО «Центр реформ та місцевого розвитку», керівник Асоціації енергоаудиторів у ЖКГ та Української асоціації активного та екологічного туризму. Він працює більше ніж 24 години на добу. Бо звіряє час не за годинниковою стрілкою, а за результатами зробленого.

Історія діда Савченка або «Дякую, що я народився!»

Правнук розповів всьому світові про свого прадідуся, який виліз із могили під час голодомору і прожив 97 років.

________

У документальній книзі «Історія села Липки»Попільнянського району на Житомирщині  Віктор Балтин  наводить список односельчан, дочасно загиблих від геноциду-голодомору 1932-1933 років. У тому списку – 302 селян. З них – 101 дитина.

–  Серед померлих від голоду могло бути й прізвище мого прадідуся  Антона Івановича Савченка, – стверджує студент коледжу  інформаційних технологій та землевпорядкування Національного Авіаційного університету Дмитро Чернецький…

Берегині села Липок

Ці дві жінки – як два сонця: усмішки не сходять з вуст, очі проміняться теплом, а серце – піснею. Без Оксани Минівни Ліптус та Станіслави Вікторівни Очеретянко не обходиться жодне свято у селі Липки Попільнянського району на Житомирщині. Всюди і  завжди – удвох. Пліч-о-пліч вже 60 років.

Долі цих двох жінок – жива історія українського села  у ХХ столітті. Обидві інвестували силу, молодість,  здоров’я, аби оживало  виморене репресіями, Голодоморами і Другою світовою війною село Липки.

Інна Поперешнюк — співзасновниця компанії «Нова Пошта», співвласниця ресторану «100 років тому вперед», бренд-амбасадор New Run, засновниця проекту для дітей-сиріт «Команда чарівників»

Інна Поперешнюк народилась та виросла у Полтаві, а потім закінчила Харківський національний економічний університет (ХНЕУ) за спеціальністю “Менеджмент організацій”. Після навчання в університеті працювала бухгалтером на заводі продовольчих товарів. А у 2001 році вони спільно з Володимиром Поперешнюком та  В’ячеславом Климовим заснували компанію “Нова Пошта”, вклавши лише $7 тисяч.

У 2001 році в Полтаві Інна Поперешнюк разом з партнерами заснували компанію «Нова Пошта», яка зараз є лідером ринку експрес-доставки. У 2016 році вона вийшла із складу акціонерів «Нова Пошта» і лишилась членкинею Наглядової ради та Головою Кадрового комітету.