Категорія: Портрети

Проект, про який “Еліта” розповідала раніше, репрезентує  30 успішних вихідців з України, які роблять кар’єру у Чеській Республіці, руйнуючи стереотип про «некваліфікованого» українського заробітчанина.

Йдеться про топ-менеджерів і вчених, банкірів і художників, реставраторів та лікарів, спортсменів і музикантів, а також генетиків, біохіміків, програмістів, архітекторів, інженерів-конструкторів, хореографів, солістів опери і балету та навіть паркуристів. Їхні професійні успіхи, життєву філософію та хобі. Звичайно, серед них є чимало унікальних українських жінок.

Ось, розповіді саме про таких:

Вячеслав Биковець — генеральний директор Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України. Майже двадцять чотири роки своєї громадської діяльності віддав саме цій організації. Під час зустрічі говорили з ним про справи спілчанські, зокрема, проблеми малого і середнього бізнесу, нинішню економічну ситуацію в Україні та перспективи розвитку держави, а також про речі, які є невід’ємними від кожного з нас, чим би не займалася людина і яку б посаду не обіймала.

Законопроект №8591″Про внесення змін до закону України “Про лікарські засоби” щодо забезпечення економічної конкуренції та захисту прав пацієнтів при здійсненні роздрібної торгівлі лікарськими засобами”, після доопрацювання знову направлено на розгляд ВРУ. Мало хто й сподівався, що буде інакше.

Але одна із його співавторів під час Аптечного саміту України, де було понад 300 фахівців фармацевтичної галузі, виступаючи в рамках дискусії щодо обґрунтування та необхідності появи такого законопроекту, дала свого роду обіцянку власникам аптечних мереж бути почутими, обіцяючи фахове обговорення змін та проведення круглого столу з цього питання. Адже більшість не проти новел, вони за конструктивні і необхідні зміни, але ті, що на часі і не на шкоду справі та бізнесу в цілому.

Про те, як виконуються деякими нардепами обіцянки та про доопрацьований проект закону – у розмові з директором Аптечної професійної асоціації України, професором, доктором фармацевтичних наук Володимиром Руденком.

Сьогодні у ЗМІ рідко де натрапиш на розповідь про життя не політика, не зірки шоу-бізнесу, а, наприклад, інженера-будівельника, медичного працівника чи вчителя. Але ж саме ці люди щодня будують нам житло, рятують від хвороб, навчають і виховують наших дітей… І це так важливо – знати про них, шанувати їхню працю, підтримувати і не забувати дякувати за всі добрі справи.

Моя розмова нині з чарівною жінкою, прекрасним педагогом,  вихователем закладу дошкільної освіти №532  “Країна дитинства” (м. Київ) Світланою Лісовою.

Часто про талановиту людину кажуть – обдарована всебічно. Так справді буває. Але лише від самої людини залежить чи будуть зреалізовані ті, закладені у ній богом таланти. Яскравим прикладом цієї тези є мій сьогоднішній співрозмовник, який досяг вершин усупереч життєвим негодам, а в деякій мірі може і завдяки їм.

Музика, художник, поет, прозаїк, гуморист, член Національної спілки письменників України Іван Донич народився 20 січня 1952 року в селі Садовій Могилів-Подільського району Вінницької області і був тринадцятою дитиною в багатодітній родині.

Це лише коротка розмова з неординарною особистістю, тому її продовження неодмінно буде ще. Адже Ігорю Курусу – українському журналістові, відомому громадському діячеві, є про що розповісти. Його життя – це цікаві ідеї, значимі проекти, частину яких він великими власними зусиллями та зусиллями багатьох людей, патріотів своєї країни, що йому довіряють і підтримують, вже втілив у життя. Але про все, як кажуть, за порядком.

Як часто ми за званнями, посадами перестаємо бачити людину: з її радощами чи смутками, перемогами чи поразками… Сергій Тупальський, нині в.о. начальника Одеської митниці, вразив не тільки професійною обізнаністю, фаховістю, а ще й відвертістю, щирістю, оптимізмом, любов’ю до життя. Утім, читайте і аналізуйте  самі.

Коли спостерігаєш нині за активністю таких молодих, цілеспрямованих людей як юристка, правозахисниця Олена Розвадовська, віра в те, що і в нашій країні щось неодмінно зміниться на краще, не зникає. Навпаки. Вони сильні духом. Вони не бояться перешкод, які на них з усіх сторін, на кожному кроці падають, як дощ з неба. Вони відвойовують, у буквальному розумінні цього слова, в неспокійного, наповненого безглуздям суспільного життя, свій, навіть не завтрашній, а сьогоднішній день. І у них все неодмінно вийде!

Є люди – світло. Біля них хочеться зігрітися. Ними хочеться начутися, про них хочеться розповідати іншим. Нині моя розповідь про Олену Івановську – українську фольклористку, професора, завідувачки кафедри фольклористики КНУ імені Тараса Шевченка.

Сфера наукових зацікавлень: звичаєве право, теорія фольклору, історія фольклористики, семіологічні та наративні особливості фольклорного тексту, статусні та рольові функції суб’єкта фольклорної комунікації, ґендерні дослідження фольклору. Першопрохідник у дослідженні фольклористичної та літературної спадщини Ганни Барвінок (О. М. Білозерської-Куліш).

Олена Івановська автор близько 100 наукових, у тому числі 17 науково-методичних, праць, навчальних посібників, підручника та навчальних програм з методики викладання фольклору, етнопедагогіки, української етнографії, звичаєвого права, української народної творчості, теорії фольклору.

Але наша розмова була не лише про це. Переді мною сиділа тендітна, щира красива жінка, яка ділилася своєю любов’ю не тільки до роботи, професійних обов’язків, а любов’ю, до найголовнішого – родини, друзів, України…