Учителька-реперка із Княжичів на Київщині учить дітей читати реп

Із чим у вас асоціюється реп? Антисоціальні тексти, приправлені відбірною лайкою? Хлопці в широких штанях, кепках та капюшонках? Батли, де суперники втоптують одне одного в багно? А уявіть собі реп, яким навчають дітей у школі!

Сучасна система освіти давно потребує радикальних змін. В епоху вільного доступу до інформації та соціальних мереж роль школи, як джерела знань, повністю знецінилася. Сьогодні, щоб завоювати увагу учня, вчитель має бути цікавішим від Гугла і вести продуктивніший діалог, ніж віртуальні інфо-транслятори.

До реалізації цього в Княжицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів підійшли креативно. Навчальний матеріал на уроках діти відтворюють… репом. Як це відбувається на практиці, ми побачили особисто, відвідавши урок зарубіжної літератури в 5-В класі на тему «Пригоди Тома Сойера. Уславлення мужності, хоробрості та справедливості головного героя».

Дреди, фрі стайл в одязі, відчуття ритму – такою постає перед нами Вікторія Кириченко,вона ж VANessa, – вчителька зарубіжної літератури, англійської мови, класна керівниця 5-В класу. Саме з її ініціативи на уроках почали застосовуватися реп-елементи.

Два фронти Василя Піддубного

Пережите на війні не забувається, але й не може довго ховатися в глибині душі. У цьому свято переконаний воїн, який став письменником.

Запам’ятайте це ім’я – Василь Піддубний. Втім, «імен» у нього багато : «Стівен Робертс», «Дубок», «Вася Дубовик», «Кіт», і навіть «Ісус». Хто він? Птах, що вилетів із клітки буднів? Романтик, який зійшов зі сторінок пригодницьких оповідей про море, кораблі з вітрилами і піратів? Яскрава комета в сучасній українській літературі ? Усе одразу. Та насамперед – воїн із гострим чуттям справедливості, котрий добровільно пішов боронити Україну у 2014 –му.

За три роки російсько-української війни Василь був і снайпером, і кулеметником-розвідником. А нині – успішно воює на інформаційному фронті. Автор романів «Холодне серце», «Піастри! Піастри!». Генератор ідеї, упорядник та видавець вже двох томів книги «Слово про війну», де зібрані живі, яскраві, страшні, справжні оповідання-спогади мужніх чоловіків . До того ж, Василь -ще й художник, який малює … все ті ж романтичні місячні ночі, морську далеч і героя , чий погляд стримить десь ген за горизонт.

Володимир Руденко: Аптечний саміт збирає представників фармсектору

Днями в столичному «Mercure Kyiv Congress Centre», вже традиційно відбудеться щорічний Аптечний саміт України, організатором якого багато років  поспіль виступає Аптечна професійна асоціація України. Минулого року, до речі, в рамках Саміту АПАУ відзначала  своє десятиріччя.

Про те, що планується  нині організаторами – розповідає директор ГС АПАУ, доктор фармацевтичних наук Володимир Руденко.

Олександр Козинець: Пишу про те, що відчуваю і про що не виходить мовчати

Олександр Козинець — молодий талановитий письменник, музикант, куратор багатьох літературних проектів та автор пісень. Також він кандидат педагогічних наук, викладає у Національному університеті імені М. П. Драгоманова. Саме під час прослуховування одного з його курсів ми й познайомилися.

Після пар поспілкуватися вдалося й про літературу, й про пошуки натхнення, ще й почути його думки про розвиток авторів-початківців.

Олена Казьміна: Головне – віддаватися справі сповна

Олена Казьміна – засновниця і директорка туристичної агенції «Орнамент України». Впродовж багатьох років робить все від неї залежне, аби в світі сприймали Україну як гідну поваги і уваги туристичну Мекку. Адже у нас дійсно є що показати, на що подивитися, не зважаючи ні на що.

За освітою (закінчила свого часу Київський політехнічний інститут) – менеджер-організатор. Працювала адміністратором популярного фестивалю «Червона рута». Паралельно продовжувала займатися науковою роботою, писала дисертацію по інноваційному розвитку твердосплавної підгалузі. Та, в принципі, цей процес триває й досі. Тільки вже незабаром кандидат наук Олена Казьміна захищатиме докторську. Але… Про все, як говорять, за порядком.

Богдан Ковальчук: Волонтерство — це не халявна гречка, а добровільна праця багатьох людей

 Богдан Ковальчук з тих молодих людей, яким зовсім не все одно, що відбувається з їхньою землею і що буде далі на їхній землі. Спочатку я думала це буде невеличкий матеріал про юнака, який імпонує мені своїми поглядами, своїм світосприйняттям. Але його відповіді на запитання так вразили, що вирішила дати розповідь про хлопця у вигляді саме ось такого розширеного інтервʼю.

Впевнена, що ті, хто знайомиться з Богданом нині вперше, захочуть після прочитаного познайомитися з ним ближче, а ті, хто знають його давно – зрозуміють, як багато ще про нього насправді не знають.

Ірина Кравчук: Між особистим життям і кар’єрою має бути баланс

Вона завжди різна. Для когось Ірина Кравчук високопрофесійний фахівець з оцінювання, для когось доктор наук, для когось – письменниця,  а ще комусь донька, сестра, кохана жінка, мама чи просто друг. Відмінниця в усьому з дитинства без так званого «комплексу відмінниці». Навчатися, пізнавати, творити, ділитися  – це життєвий процес. А не обов’язок. Обов’язок хіба що перед життям – любити його за кожен даний день безмірно.

Віктор Васильчук: Того, хто йде, важко спинити

Людина з добрими очима і міцним характером, письменник і журналіст Віктор Васильчук з Коростеня знає, що у житті завжди треба шукати своє, те що до душі: роботу, захоплення, жінку… Так –так. Тоді це назавжди! Тоді це в задоволення! Тоді цьому віддаєшся сповна. Цінуєш, бережеш.

Часу на розмову у нас мало. Задаю кілька запитань і розумію, що це зовсім нічого. Бо переді мною Людина з величезним багажем життєвих і професійних цікавостей. Віктор Васильчук – лауреат премії імені Лесі Українки, заслужений журналіст України, головний редактор благодійної вільної газети «Вечірній Коростень», екс-депутат міськради та автор майже 20 дитячих книжок.

Юлія Фурса: Мені подобається робити людей красивими, дні  – красивими, життя красивим

Про це говорить киянка Юлія Фурса, чаклуючи над зачіскою чергової клієнтки. Перукар-стиліст – це її неосновна робота, це те, чому вона навчилася, аби мати стабільний постійний заробіток і не зрадити справі, якій віддала немало років – викладацькій роботі в одному зі столичних ліцеїв. Юля викладач вищої категорії. Предмет, якому навчає юних, – бухгалтерський облік та технологія підприємств.

Професіонал  – до якої стоять черги в салоні краси і педагог, яка вміє знаходити мову з “найважчими” вихованцями. Адже в ліцей приходять діти з різними долями, різними характерами, різним світосприйняттям…

Володимир Кільченський: Мені ще з дитинства слався шлях в небо – стати авіатором

Ще в дитинстві ми знаходимо для себе ідеал, на який орієнтуємось, чию поведінку копіюємо… Зараз дівчата намагаються бути схожими на актрис, співачок, хлопці – на героїв бойовиків.

У свій час мене теж не оминуло це захоплення. Але моїм ідеалом після прочитання трилогії Старицького став гетьман Війська Запорізького Богдан-Зіновій Хмельницький. Потім цілеспрямовано вишукувала книги про улюбленого героя.

Зараз часи інші. Інформацію про будь-яку історичну особу можна знайти в інтернеті або бібліотеці. Є й думка, що не був гетьман героєм, а лише п’яничкою, бабієм та злодієм. Та вірити в це не хочеться. Бо ж як жити без ідеалу?

Тому уявіть собі мою радість, коли познайомилась із цікавою непересічною особистістю – нашим земляком, льотчиком та письменником Володимиром Кільченським. А найбільше здивувало, що пан Володимир є автором трилогії про ті самі вікопомні події 1948-1952 років в Україні, тобто наші, так би мовити, естетичні, етичні смаки й погляди на історію нашої держави співпадають.

Яким чином льотчик перекваліфікувався у письменника? Про це наша з паном Володимиром розмова.